Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 8

Протипоказаннямдохірургічноголікуванняєтуберкульознезапалення придатків матки. Цеобумовлено тим, щороз’єднання зрощень геніталій, ураженихтуберкульозом, зпорожнинними органами (кишками) є небезпечним, оскільки може призвести до перитоніту.

Операція при піосальпінксі нерідко буває технічно складною. Тому, перш ніж її призначити, необхідно всебічно оцінити ситуацію і намагатися вирішити її методами консервативної терапії з ендолімфатичним введенням медикаментів та використанням лікувальних пункцій під контролем УЗД.

При необхідності оперативного втручання методом вибору вважали лапароскопічні технології. Питання необхідності лапаротомного доступу ставилося лише за наявності перитоніту. При цьому, розкривши черевну порожнину (найкраще серединним розрізом від лобка до пупка або вище), ретельно відмежовували її від органів малого таза, щоб при випадковому розриві гнійника його вміст не розходився по очеревині. Після ревізії органів малого таза приймали рішення про об’єм оперативного втручання. Після виділення піосальпінксу чи піовару утвір виводили в операційну рану або з черевної порожнини. На розтягнуту брижу маткової труби накладали затискач Кохера і відсікали трубу. Видалення піовару починали з розсічення зв’язки, яка підвішує яєчник, а потім розрізали маткову трубу і власну зв’язку яєчника. На ріг матки, де зазвичай після пересікання трубивиникає артеріальна кровотеча, накладали кетгутовішви. Аналогічним способом видаляють тубооваріальні утвори. У будь-якому випадкуоперативневтручання закінчується параметральним введенням імуномодуляторів за методикою, описаною вище.

До гнійно-запальних захворювань належить також перекрут ніжки, який, як правило, закінчується некрозом і нагноєнням. Як і при лапаротомних доступах, привикористанні лапароскопічних технологій ми дотримували правила: будь-яку діагностовану пухлину яєчника, незалежно від величини, необхідно видаляти оперативним шляхом. Однак спосіб видалення різний у всіх випадках. При серозних кістомах, які, як відомо, малігнізуються найчастіше, проводиться оваріоектомія, а не резекція яєчника, а при псевдомуцинозній кістомі і наявності кісти намагаються зробити резекцію яєчника або вилущування пухлини, зберігши частину його тканин. Вибираючи методику операції, необхідно враховувати загальний стан хворої та її імунореактивність. При виявленні у молодих жінок доброякісних пухлин, які рідко малігнізуються, намагались оваріоектомію не проводити. Нерезекційована частина яєчника у таких хворих може забезпечити циклічні зміни в організмі жінки і збереження дітородної функції.

Вибираючи лапаротомний чи лапароскопічний метод, хірург ще в передопераційний період повинен припускати наявність спайкового процесу. У таких випадках краще відмовитися від лапароскопічного оперативного втручання, а віддати перевагу серединному поздовжньому розрізу між лобком і пупком.

Таким чином, вибираючи метод консервативної терапії чи оперативного втручання у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки, а особливо в тих пацієнток, які тривалий час перебували під впливом малих доз радіації, необхідно враховувати ряд факторів, що стосуються загального стану організму, імунорезистентності, клінічного перебігу запального процесу, його локалізації та поширеності. Оперативне втручання виправдане лише тоді, коли використання всіх засобів консервативної терапії, включаючи ендолімфатичне введення і параметральну імунотерапію, не дало бажаних результатів лікування. Серед методів оперативного втручання слід вибирати малоінвазивні операції з використанням лапароскопічних технологій і прицільних пункцій під контролем ультразвуку.

Сучасні лапароскопічні оперативні втручання на внутрішніх геніталіях жінки

Термін “лапароскопія” походить від грецьких слів lapara – живіт і skopeo – досліджувати, розглядати. Це інструментально-оптичний метод діагностики захворювань органів черевної порожнини, що дозволяє одночасно проводити щадні оперативні втручання і різноманітні лікувальні маніпуляції. Лапароскопія як діагностичний метод прямого оптичного дослідження органів черевної порожнини вперше була розроблена і впроваджена в клінічну практику акушером-гінекологом Д.О. Оттом (1901 р.). У 1907 Г.М. Сережников і В.Л. Якобсон повідомили про використання вентроскопії з метою діагностики позаматкової вагітності, туберкульозугеніталій. У1920 р.