Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 41

А.Г. Хомасурідзе та співавт. повідомляють про результати ендохірургічного лікування 60 жінок із трубно-перитонеальною формою безплідності. У 21 була первинна безплідність, ав 39 – вторинна. У 52 хворих в анамнезі були запальні процеси придатків матки, у 2 – раніше були видалені придатки з одного боку. Автори виконали 42 хворим сальпінголізис та сальпінгооваріолізис, 16 – сальпінгостомію з фімбріопластикою та 4 – сальпінгонеостомію. Розсікання спайокпроводили тупимтагострим шляхом звикористанням голчастого електрода, гачка Редера та електроножиць. Як і ми, будь-яке втручання на трубах з метою відновлення їх прохідності автори проводили, туго заповнюючи труби метиленовою синькою. Операцію завершувалисанацією ділянки оперативного втручання зметою профілактики спайок. На відміну від нашої методики, вонине використовують шовногоматеріалу, вважаючи, щовінвикликаєперифокальну запальну реакцію. Операцію сальпінгонеостомії виконували тоді, коли необхідно було відновити прохідність труби вампулярному відділі при відсутності технічних можливостей виконати стомію в ділянці лійки. Заданимиавторів, нормальнапрохідність матковихтруббула відновлена у 38 жінок. Спостереження за 18 пацієнтками впродовж 2 років дало можливість виявити, що в 17 зних була маткова вагітність, причому в однієї операцію сальпінгонеостомії проведено на єдиній матковій трубі (друга була видалена раніше). Таким чином, позитивного ефекту при лапароскопічному лікуванні трубно-перитонеальної форми безплідності вони досягли у 20 % випадків. Авторам вдалося скоротити до мінімуму (3 дні) перебування в стаціонарі, а період реабілітації – до 10 днів.

Цікаві дані щодо можливості робити висновки про характер змін маткових труб при безплідності, виявлення перитубарних спайок, оцінки прохідності (функціональної здатності) труб та щодо проведенняреконструктивних операцій на нихопубліковані наоснові робіт Тернопільськогоцентрумінімальноїінвазивноїхірургії(Ш.Р. Бабанли і співавт., 2003).

У цьому центрі було проведено аналіз 54 лапароскопій, виконаних хворим на безплідність. У 24 із них було діагностовано трубну безплідність, у 11 – склерокістозні яєчники, ау 19 була поєднана патологія.

Після виключення безплідності у чоловіків всім хворим проводили тести функціональної діагностики, рентгенографію черепа і турецького сідла за показаннями метросальпінгографії. Показаннями до лапароскопії служила недостатність клінічних і рентгенологічних даних, отриманих в результаті використання методів, для встановлення діагнозу. Водночас оцінювалась можливість хірургічної корекції. Цікаво, що при діагностичній лапароскопії, яка виконана у 78 % пацієнток, рентгенологічний діагноз було підтверджено у 54 %, ау 46 % – лапароскопія дала принципово нові результати. Повну непрохідність маткових труб було встановлено у 6 жінок, поєднання трубної та перитонеальної безплідності зустрічалося у 44 % випадків, перитонеальна неплідність – у 7 %. У 13 % пацієнток діагностовано спайковий процес І-ІІ ступеня, ау 48 % – ІІІ-ІV ступеня. Поряд із наслідками запальних процесів, у 7 % випадках було діагностовано поєднання сальпінгіту з ендометріозом, у 12 % – з аномаліями розвитку внутрішніх статевих органів, у 16 % – синдром склерополікістозних яєчників. Нерідко під час лапароскопії визначались персистуючі фолікули у вигляді блакитних дрібних кіст, розмірами 0,3-0,7 см. Ці найбільш типові картини геніталій були прямими показаннями до виконання хірургічної корекції.

Цікаво, що у тих випадках, де жінки хворіли на хламідіоз, спайковий процес поширювався не лише на ділянку малого таза, але й у верхні відділи черевної порожнини. Обсяг хірургічної лапароскопії включав адгезіолізис, сальпінгооваріолізис, сальпінгостомію та діатермопунктуру яєчників. У всіх випадках перед відновленням прохідності маткових труб проводилась хромосальпінгоскопія з допомогою метиленової синьки. Роз’єднання спайок, які оточували маткову трубу та яєчник, зміщуючи та деформуючи їх, порушуючи топографію цих органів, виконувалась яксамостійна операція, аіноді як попередній етап пластичної реконструктивної операції на маткових трубах доповного відновлення їх прохідності. Проводити ці втручання слід надзвичайно обережно, щобзабезпечити мінімальну травматизацію тканин. Це досягається використанням атравматичних інструментів, мінімальних розмірів контактної поверхні та високої роздільної здатності оптики. Особливістю післяопераційного ведення жінок при мікроінвазивних втручаннях на трубах був другий етап лікування. Нацьому етапі проводились гідротубації новокаїно-гідрокортизоно-антибіотиковою сумішшю через день 3-4 рази. Для подальшого покращання результатів ендохірургічного лікування трубного безпліддя необхідний пошук і розробка найбільш адекватних реабілітаційних заходів, спрямованих на профілактику спайкового процесу і відновлення прохідності маткових труб.