Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 51

2. Під час накладання пневмоперитонеуму: а) обумовлені нагнітанням газу в замкнений простір:

– потрапляння газу у великий сальник; б) пов’язані із введенням газу в черевну порожнину:

–

пневмоторакс;

–

медіастинальна емфізема;

–

гемодинамічні порушення.

ІІІ. Ускладнення, пов’язані з технікою виконання операцій:

1. Пошкодження маткових труб.

2. Пошкодження чи десерозація порожнистих органів.

3. Пошкодження магістральних артерій і вен.

4. Кровотеча з ложа видалених придатків матки чи роз’єднаних спайок.

Для попередження ускладнень, що виникають при анестезіологічному забезпеченні, необхідно враховувати наслідки формування пневмоперитонеуму. У результаті обмеження екскурсій діафрагми, підвищення внутрішньочеревного тиску іноді виникають патологічні рефлекси з боку серцево-судинної та дихальної систем. В окремих пацієнтів можуть розвиватися тахікардія та гіпоксія. Пневмоперитонеум створюєтруднощі для повернення венозної крові досерця ізменшуєсерцевий викид. Удеяких хворих можна спостерігатигіпотензію, пов’язану з різким наростанням чи ліквідацією пневмоперитонеуму. З метою попередження таких ускладнень формування пневмоперитонеуму краще здійснювати поступово, зі швидкістю 1,5 л/хв. Слід уникати різких змін положення тілапацієнтки на операційному столі.

Ускладнення, пов’язані з лапароскопічними доступами. Проблема полягає втому, що голка Вереша і перший троакар проводяться без візуального контролю. Це часто веде за собою небезпеку виникнення ускладнень, пов’язаних із травмуванням органів черевної порожнини:

–

проникнення голки чи троакара у великий сальник;

–

поранення стінки порожнистого органа;

–

поранення судинізвиникненнямвнутрішньочеревної кровотечі.

Ускладнення, які виникають внаслідок формування пневмоперитонеуму.Причиною ускладнень, обумовлених нагнітанням газу в замкнений простір, найчастіше є неправильна орієнтація кінчика голки Вереша. Це може призвести до розвитку підшкірної чи передочеревинної емфіземи, емфіземи великого сальника або газової емболії.

Підшкірну і передочеревинну емфізему легко діагностувати, і вонинеєнебезпечними для здоров’япацієнток. Увипадку підшкірної емфіземи при поверхневій пальпації констатують місцеву крепітацію і здуття. Передочеревинну емфізему діагностують при введенні в черевну порожнину оптичної системи. При цьому в ділянці скупчення газу є випинання, що звисає у вигляді міхура. Потрапляння газу у великий сальник утворює пневмооментум у вигляді різко роздутої жирової тканини з численними газовими міхурцями. Такий же вигляд має після потрапляння в неї газу брижа тонкої чи товстої кишок. Ці ускладнення не викликають серйозних змін у стані хворого, особливо при використанні вуглекислого газу чи закису азоту і, як правило, самостійно зникають упродовж 2-24 год залежно від об’єму введеного газу. Однак об’ємний пневмооментум або поширена передочеревинна емфізема можуть бути перепоною для проведення наступного хірургічного втручання.

Інсуфляція газу в кишечник являє собою небезпеку тільки при порушенні цілості його стінки, а введення газової суміші у просвіт судин може призвести до розвитку емболії і закінчитись смертю хворої на операційному столі.

Ускладнення, пов’язані з інсуфляцією газу в черевну порожнину. Гемодинамічні порушення при накладанні пневмоперитонеумунерідковиникаютьякрезультатнадмірногоішвидкогопідвищення внутрішньочеревного тиску, що призводить до перерозподілу крові в організмі. Проведені нами дослідження показали, що при внутрішньочеревному тиску в межах 7-15 мм рт. ст. суттєвих змін у центральній та периферичній гемодинаміці не відбувається. Підвищення внутрішньочеревного тиску до 26-30 мм рт. ст. викликає підвищення центрального венозного тиску на 30-40 % і зменшення серцевого викиду на 20-30 %. При внутрішньочеревному тиску 40-50 мм рт. ст. може розвиватися колапс із різким падінням артеріального тиску. Це слід трактувати як наслідок зниження серцевого викиду в результаті стискання нижньої порожнистоївени, що перешкоджаєпритоку крові до правого передсердя.