Малоінвазивні оперативні втручанняКниги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручанняСторінка 31
6 32424
гострий апендицит
37
гострий сальпінгіт, оофорит порушенапозаматкова вагітність розрив кісти яєчника перекрут кістияєчника апоплексія апоплексіяяєчника матковий рефлюкс крові іншізахворювання
339
Діаграма 7. Співвідношення частоти гострих гінекологічних захворювань та гострого апендициту, діагностованих лапароскопічно, за даними Я.П. Кулика та співавт.
лапароскопічних операцій за наявності спайкового процесу в ділянці внутрішніх геніталій дозволило нам виробити ряд правил, якими необхідно користуватися з метою попередження інтра-і післяопераційних ускладнень:
–
виділення придатків матки проводити лише в ділянках, доступних безпосередньому огляду, після визначення меж нормальної тканини та органів і тканин, розміщених поза спайками;
–
спайки краще захоплювати щипцями і коагулювати в поперечному до дугласового простору напрямку, за допомогою гачкоподібного електрода або затискача при температурі 120 °С;
–
спайки необхідно розсікати ножицями ближче до мобілізованого органа по лінії коагуляції;
–
за наявності судин спайки краще перев’язати перед їх розтином, використовуючи техніку екстракорпорального зав’язування вузла.
Деякі автори пропонують проводити роз’єднання спайок та зрощень шляхом гідродисекції – рідинного розшарування тканин, яке забезпечує мінімальну травматизацію тканин. Гідродисекцією доцільно скористатися не лише за наявності в малому тазі зрощень між матковими трубами, яєчниками, петлями кишечника та очеревиною, але й для створення додаткового простору між патологічною тканиною, яку необхідно видалити, таприлеглими донеї тканинами йорганами (А.Н. Стрижаков, А.И. Давыдов, 1995). З метою гідравлічного розшарування тканин використовують потік рідини, спрямований локально в ділянку хірургічного втручання з великою швидкістю і за умови створення тиску не нижче 300 мм. рт. ст. Забезпечити цей процес можна, зокрема, за допомогою аквапуратора, щовипускається фірмою “KARL STORZ”, завдяки якому можна створити тиск до 400 мм рт. ст. та швидкість надходження рідини до 1000 мл/хв. Користуючись гідродисекцією, слід дотримувати певної послідовності:
–
заповнити ємність аквапуратора фізіологічним розчином;
–
з’єднати голку для пункцій з цією ємністю;
–
залежно від щільності тканин, які необхідно роз’єднувати, встановити певні параметри тиску та швидкості течії рідини;
–
через один із додаткових троакарів ввести голку в ділянку, де необхідно роз’єднувати тканини, і вводити рідину, проводячи візуальний контроль.
Якщо виникає необхідність фімбріолізису, ми проводимо його після звільнення труб від спайок. З цією метою ампулярний відділ трубифіксуємоатравматичнимищипцями. Вотвірампулярногокінця вводимо атравматичні щипці у закритому положенні, розкриваємо на ширину 2-3 см і в такому стані виводимо їх з труби. За необхідності процедуру повторюємо.
Кожну операцію закінчували аквапурацією.Аквапурація– промивання черевної порожнини, яке дає можливість знизити ризик виникнення післяопераційних ускладнень, зменшити вірогідність виникнення спайкового процесу. Одночасно полегшується видалення густого, в’язкого вмісту деяких утворів придатків матки – дермоїдних кіст, ендометріоїдних утворів тощо. Змиваючи зповерхні органів кров, непрозорий вміст, ми створюємо тим самим можливість ретельного огляду оперованих органів. Одним із важливих позитивних моментів аквапурації є вимивання токсинів, які утворюються в результаті пошкодження тканин, і забезпечення повної санації черевної порожнини, що безсумнівно, впливає на перебіг післяопераційного періоду та віддалені наслідки оперативного втручання. При аквапурації можна використовувати антисептики, ізотонічний розчин хлориду натрію. Рідина повинна бути попередньо нагріта дотемператури тіла. Для ефективного проведення цієї процедури достатньо 800-1000 мл розчину. Технічне забезпечення аквапурації здійснюється за допомогою канюль, які можна з’єднувати з електрохірургічним