Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 53

Аналіз ускладнень виявив, що частота їх при діагностичних втручаннях більша, ніж при оперативній лапароскопії – 1,22 та 0,61 %, відповідно, а в цілому частота їх склала 0,73 %. 4 ускладнення були пов’язані із введенням голки Вереша, 3 – із введенням троакара, а 6 виникли безпосередньо під час оперативного втручання. Серед тяжких інтраопераційних ускладнень були пошкодження a. epigastrica inferior, травма кишечника, термічне пошкодження сечовода. Із легких ускладнень траплялись емфізема, кровотеча, затяжний больовий синдром. Незважаючи на ці ускладнення, оперативні ендоскопічні втручання зростають стрімкими темпами, розширюється спектр виконуваних операцій – від лапароскопічних втручань на яєчниках, маткових трубах до гістеректомій, лапароскопічного лікування тяжких форм зовнішнього ендометріозу, симультанних лапароскопічних операцій та оперативних лапароскопій із застосуванням лазарної та гістерорезектоскопічної техніки.

Зростання питомої ваги більш складних ендоскопічних втручань при хорошому оснащенні ендоскопічних операційних, освоєнні сучасних видів оперативної ендоскопічної техніки, підвищенні кваліфікації лікарівгінекологів-ендоскопістів не призводить дозбільшення середньої тривалості проведення операцій та зростання частоти ускладнень (В. М. Запорожан і співавт., 1998).

Принципи ведення післяопераційного періоду.

1. Ліжковий режим протягом перших 4-24 годин (залежно від стану хворої).

1. Гімнастика, починаючи з перших годин після операції.

2. Профілактичне призначення антибактеріальної терапії.

3. Раннє призначення фізіотерапії.

2. Тривалість перебування у стаціонарі залежить від обсягу операції і становить від 2 до 5 діб.

6. Гормонотерапія запоказаннями.

Деякі автори, які давно і постійно займаються оперативною лапароскопією, у післяопераційний період рекомендують проводити динамічну лапароскопію, що являє собою контроль за станом черевної порожнини шляхом багаторазових лапароскопічних досліджень, які проводяться в одного і того ж хворого протягом кількох годин або днів (А.Н. Стрижаков, А.И. Давыдов, 1995). Після операцій з приводу гнійно-запальних захворювань перший сеанс динамічної лапароскопії вони рекомендують проводити через 12-24 год після оперативного втручання, наступний – через 22-24 год. Залежно від важкості патологічного процесу кількість сеансів може бути від 3 до

6. Під час сеансів динамічної лапароскопії проводиться аспірація патологічного випоту, видалення фібриноїдних нашарувань, розсікання спайок, промивання черевної порожнини, просвіту маткових труб чи порожнини абсцесу яєчника розчинами антисептиків, зрошуваннявогнищазапалення антибіотикамизурахуваннямчутливості мікрофлори. Вирішення питання про продовження чи припинення динамічної лапароскопії залежить від стану очеревини, труб, наявності і характеру випоту, фібриноїдних нашарувань і т. д. Основними прогностичними критеріями автори рекомендують вважати регрес запального процесу, зменшення кількості патологічного випоту та фібриноїдних нашарувань. Автори розробили шкалу для оцінки ступеня вираження тих чи інших патологічних проявів, кожен з яких оцінювався певною сумою балів, і припиняли динамічне спостереження, якщо ця сума не перевищувала 10.Динамічна лапароскопія передбачає застосування такого жширокого спектра антибактеріальної та інфузійної терапії, як і при традиційному введенні, в післяопераційний період. Після гінекологічних лапароскопічних операцій, що проводяться з приводу незапальних захворювань, динамічна лапароскопіятакожможезастосовуватися, зокремавонаможебутицінною при високому ризику післяопераційної внутрішньочеревної кровотечі. При позаматковій вагітності за допомогою цього методу контролюють персистенцію трофобласта у разі збереження маткової труби і вирішують питання про доцільність її подальшого збереження. Отож, динамічна лапароскопія за наявності технічних можливостей є цінним методом, який дозволяє лікареві запобігти деяким ускладненням післяопераційного періоду, своєчасно їх діагностувати та підібрати адекватні терапевтичні заходи.