Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 26

Рис. 45. Техніка накладання лапароскопічного шва з екстракорпоральним вузлом: 1 – захоплення нитки на 2 см від голки 3-міліметровим голкотримачем і введення її в трубку; 2, 3 – введення трубки з голкотримачем, голкою і ниткою через троакар у черевну порожнину; 4 – підведення голки з ниткою до місця накладання шва; 5-7 – етапи накладання шва за допомогою 3-і 5-міліметрових голкотримачів; 8 – виведення голки з ниткою 3-міліметровим голкотримачем назовні; 9 – витягування голки (затискання аплікатора пальцем, відрізання голки); 10, 11 – формування екстракорпорального шва Редера; 12, 13 – підтягуючи голку на себе і відштовхуючи вузловий шків від себе, затягується вузол під ендоскопічним контролем; 14 – відсікання нитки 3-міліметровими гачкоподібними ножицями.

126

провідної мікрофлори, атакож тривалістю запальногопроцесу. Особливості морфологічних змін у придатках також визначаються патогенетичним механізмом інфікування. При поширенні мікроорганізмів висхідним шляхом розвивається ендосальпінгіт, для якого характерний запальний інфільтрат, що складається, головним чином, із поліморфноядерних лейкоцитів, які містяться основному в підепітеліальній сполучній тканині, а подекуди і в епітелії. Слизова оболонка маткової труби гіперемійована, набрякла, нерідко з наявністю поверхневих виразок. Іноді ендосальпінгіт супроводжується розвитком мікроабсцесів, які виникають в результаті активації вторинної

Рис. 46.Техніка накладання лапароскопічного шва з інтракорпоральним вузлом (одновузлового): 1 – за допомогою голкотримача голка вводиться у черевну порожнину; 2 – захоплення голки затискачем і зберігання її в такому положенні, щоб легко можна було переставити у голкотримач; 3 – проколювання тканин проводиться обома руками, затискачем створюється опір просуванню голкотримача і страхується голка; 4 – фіксація гострого кінця голки затискачем; 5 – повторне захоплення гострого кінця голки голкотримачем та повне її витягування; 6 – протягування нитки доти, доки довжина її кінця не буде дорівнювати 2 см; 7-9 – формування хірургічного вузла; 11 – формування вторинного вузла; 12 – затягування вторинного вузла; 13 – відсікання лігатури та видалення її з ниткою.

129

інфекції і перешкоджають нормальному відновленню ендосальпінкса. У більшості хворих гострий гнійний процес швидко переходить зі слизової на м’язову оболонку, поступово у запальний процес втягується вся стінка труби – виникає сальпінгіт. На стадії серозного запалення у трубі накопичується серозний ексудат, який у міру прогресування запалення заповнюється лейкоцитами, продуктами розпаду клітин і перетворюється у серозно-гнійний. У ділянці мікровиразоктрубиможутьзлипатися, врезультатічогоутворюютьсязамкнутіпростори, наповненіексудатом. Уразізакупорки маткового отвору та лійки труби і накопичення у цьому замкнутому просторі гною виникає піосальпінкс. Більшість дослідників відносять його до хронічноїформигнійно-запальнихпридатківматки.Накопиченнягнійного вмісту відбувається в результаті облітерації інтрамурального та ампулярного відділів труб як наслідок закриття фімбріального та маткового кінця при зростанні складок ендосальпінкса. Морфологічновизначається,щопросвітматковоїтрубизаповненийгноєм, складки слизової оболонки спаяні та потовщені, подекуди зруйновані. Стінка труби на окремих ділянках має ознаки деструкції, пронизана запальним інфільтратом, іноді з вогнищевим гіалінозом. Первинне ураження яєчників зустрічається дуже рідко, проте у вторинний запальний процес вони втягуються укожноїдругоїпацієнтки. Спочатку виникає періоофорит – ураженняділянки очеревини поблизу яєчника тазародковогоепітелію, апотімоофорит– запалення корковогошару яєчника. У разі потрапляння мікроорганізмів у порожнину фолікула може виникатиабсцес яєчника. При зниженій реактивності організму процес прогресує, у фолікулах формуються множинні абсцеси, які, зливаючись, призводятьдорозплавленнятканинияєчникаіутворення піовару. На стадії гнійного запалення змінені труба та яєчник нерідко з’єднуються, утворюючи гнійнутубооваріальну пухлину. Результатом потрапляння гнійного вмісту на очеревину малого таза може бути розвиток пельвіоперитоніту та формування абсцесів у ньому.