Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 11

Проте до проведення лапароскопічних втручань існують певні протипоказання. Доабсолютних протипоказань більшість хірургів відносить усі стани, при яких будь-яке оперативне втручання неможливе або недоцільне (агональний стан, гостре порушення коронарного чи мозкового кровообігу і т. ін.). Важкі захворювання серцевосудинної та легеневої систем при високому рівні технічного обладнання та анестезіологічної допомоги (зокрема, використання безгазової лапароскопії та перидуральної анестезії) можуть бути віднесені до відносних протипоказань. Сюди ж можна віднести поширений перитоніт, пізні терміни вагітності, деякі захворювання системи згортання крові й т. ін. Оцінювати ці протипоказання необхідно залежно від досвіду хірурга та технічної бази лікувального закладу. Діапазон оперативних втручань, який використовують при захворюваннях внутрішніх геніталій, залишається предметом дискусії. Більшість хірургів вважає, що необхідно стандартизувати методи лапароскопічного лікування гнійно-запальних процесів придатків матки.

Розширенню діапазону оперативних втручань на внутрішніх геніталіях сприяло введення лапароскопічної контактної сонографії. Це значно підсилило діагностичний потенціал лапароскопії.

Використання малотравматичної та високоефективної лапароскопічної техніки в лікуванні гострих гнійно-запальних процесів придатків матки викликає необхідність повного перегляду хірургічної тактики ведення таких хворих (А.С. Балалыкин, 1993). Технічні прийоми лапароскопічних гінекологічних оперативнихвтручаньдостатньо відпрацьовані й описані, проте деякі особливості слід підкреслити. Пневмоперитонеум може бути накладений з використанням закритої чи відкритої техніки. Важливо, щоб при цьому можна було контролювати внутрішньочеревний тиск. Длявиявленняпоширеності запального процесу, уточнення анатомічної структури й знаходження непередбачених аномалій доцільно використовувати допплеросонографію.

Деякі хірурги в окремих групах хворих модифікували лапароскопічне лікування гнійно-запальних захворювань придатків матки.

Описана техніка косметичних модифікацій лапароскопічних операцій навнутрішніх геніталіях через трипроколи, при виконанні яких роблять тільки два 5-міліметрові проколи, причому косметичність поєднується з однією із головних умов безпечної дисекції – натягуванням ірозправлянням складок тканин. Вводять один 10-міліметровий троакар нижче пуповини і два 5-міліметрових в епігастрії та по передньоаксилярній лінії. Використовується 5-міліметрова оптика.

Лапароскопічні оперативні втручання наданий час – широко розповсюджений метод лікування в гінекології. Зовсім недавно при лапароскопії почали використовувати лазери. Це оптимальний метод роз’єднання тканин, який забезпечує надійний гемостаз, абактеріальність і високу ефективність лапароскопічної технології.

Багато авторів вважає, що далеко не всі хворі з гнійно-запальними захворюваннями придатків матки успішно лікуються з використанням лапароскопічних методик. Щоб визначити ефективність лапароскопічних технологій у лікуванні гінекологічних захворювань, провели відповідний аналіз. Були проаналізовані карти лікування хворих, які перенесли лапароскопічну операцію, включаючи дані лабораторних аналізів, симптомів, результатів інструментального обстеження і післяопераційного стану. Автори дійшли висновку, що лапароскопічні оперативні втручання ефективні у хворих з гострим запальним процесом придатків матки.

Значна кількість публікацій присвячена інтра-і післяопераційним ускладненням. Всі інтраопераційні і ранні післяопераційні ускладнення умовно поділяють на три підгрупи: 1) ускладнення, які пов’язані з технічними помилками під час операції; 2) інфекційні ускладнення; 3) ускладнення, пов’язані з інтеркурентними захворюваннями чи анестезіологічним забезпеченням. З ускладнень першої групи найбільш важкими є пошкодження магістральних судин чи кишечника, що має місце в 0,35 % хворих угрупі оперованих “відкритим” методом, а також у 0,25 % хворих у групі оперованих лапароскопічним методом. Внутрішньочеревна кровотеча буває в 1,7 % хворих, оперованих “відкритим” методом, ів 0,7 % пацієнток після лапароскопічних операцій. Джерелом кровотечі нерідко буває пошкоджена судина в зоні проколу черевної стінки. У цілому частота інтраопераційних ускладнень була однакова в обох групах – 3,5 %.