Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 16

Моніторинг за діяльністю серцево-судинної системи рекомендуємо здійснювати поетапно:

–

після укладання пацієнтки на операційний стіл;

–

перед і після введення голки Вереша і при введенні газу;

–

після введення газу (при створенні тиску до 12 мм рт. ст.);

–

перед початком лапароскопії;

–

в позиції Тренделенбурга, з нахилом вліво;

–

кожні 10 хв;

–

після десуфляції газу;

–

після екстубації.

Дужеважливим етапомзнеболювання прилапароскопічних втручаннях є виведення пацієнтки з наркозу. На цей процес впливає як тривалість операції, так і кумулятивний вплив уведених препаратів. Певною мірою швидкість виходу із наркозу залежить від індивідуальних особливостей пацієнтки. У нашій практиці анестезіологи нерідко звертали увагу хірургів на необхідність повільної ліквідації пневмоперитонеуму.

Підготовка до лапароскопічних оперативних втручань на внутрішніх геніталіях жінки

Ефективність та безпека при оперативних втручаннях можуть бути досягнуті лише за умови високої кваліфікації хірургів-ендоскопістів, постійного удосконалення техніки операцій. Діагностичну лапароскопію може виконувати лише гінеколог, який володіє методиками усіх гінекологічних операцій, має досвід роботи в стаціонарі, пройшов спеціальну ендоскопічну підготовку.

Оперативна лапароскопія вимагає спеціальної підготовки. Готуючи себе до проведення лапароскопічних втручань на внутрішніх геніталіях жінки, лікар-гінеколог повинен освоїти методику їх виконання на спеціальному тренажері, виконати не менше 50 лапароскопій та лапароскопічних оперативних втручань під керівництвом досвідченого хірурга-лапароскопіста. Цікавими, на наш погляд, є рекомендації, які дають ендоскопічним хірургам Дж.В. Рейньяк та Н.Х. Лоерсен. Вони підкреслюють, що оптичне збільшення підвищує гостроту зору хірурга, але разом з тим вимагає більш чіткої координації рухів. Хоч практика сприяє кращій узгодженості рухів, однак у кожного хірурга залишається тремор рук. При звичайних операціях він може і не мати значення, а для мікрохірурга це серйозна проблема, оскільки тремор утруднює точні рухи, наприклад такі, як розсікання або зшивання. Частота тремора, пов’язана із частотою серцевих скорочень. Отож хірург повинен уникати всіх факторів, які можуть пришвидшити частоту пульсу, а тим самим посилити тремор. Хірургу-ендоскопісту необхідно з обережністю ставитися до приймання медикаментів типу атропіну та його похідних, які підвищують частоту серцевих скорочень і в такий спосіб погіршують координацію рухів рук. Зрозуміло, що хірург повинен обмежувати вживання алкоголю, кофеїну, уникати м’язових перевантажень, нервового збудження і стресових ситуацій. Відомо, що навіть одна склянка вина негативно впливає на координацію рухів протягом 24 год. На такий же термін перед операцією уникати напоїв з кофеїном. Автори підкреслюють, що для мікрохірурга важливо добре виспатися, прибути в лікарню завчасно, щоб уникнути поспіху; якщо операційна не на першому поверсі, то рекомендується скористатися ліфтом, а не підніматися пішки. Він не повинен сам рухати чи укладати хворого на операційному столі, уникаючи сильного напруження м’язів кисті, передпліччя чи плеча. В операційній повинна бути спокійна, керована обстановка, без різких та голосних звуків. Мікрохірургічну операцію найкраще виконувати стабільною групою постійних учасників – “мікрохірургічною бригадою”. Це має важливе значення, оскільки у міру збільшення операційного стажу така група почне функціонувати як єдине ціле із абсолютним взаєморозумінням. Якщо група учасників діє як бригада, багато етапів операції виконуються мовчки, не порушуючи сконцентрованості лікаря і тим самим створюючи ідеальні умови для його роботи.

До складу бригади повинні входити:

–

хірург-ендоскопіст, обов’язкомякого, крімвиконання оперативного втручання, є перевірка перед операцією справності ендоскопічної апаратури, комплектації інструментів;