Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 38

– аспірують залишки крові, виконують аквапурацію.

Операція сальпінготоміїпроводиться у разі прогресуючої позаматкової вагітності. Техніка її описана вище (у розділі лапароскопічної хірургії при запальних процесах). Проте існують деякі особливості, на яких хірург повинен акцентувати свою увагу:

–

після розсікання труби необхідно ретельно аспірувати плідне яйце за допомогою вакуум-апарата, рештки його видалити атравматичним затискачем;

–

промити просвіт маткової труби для видалення залишків трофобласта, оскільки вони можуть порушувати відновлення функції труби в післяопераційний період.

Щодо зашивання розрізу труби улітературі існує декілька думок. А.М. СтрижаковтаА.І. Давидов, посилаючись нарекомендаціїінших хірургів, радять залишати рану відкритою для заживання її вторинним натягом. Автори вважають, що при такому методі відсутній ризикформування запальної інфільтрації втканинах, щооточують лігатури, і таким чином вдається запобігти виникненню непрохідності труб. Крім того, на їх думку, при заживанні рани вторинним натягом не порушується розміщення складок слизової оболонки труби, а поступове відновлення її цілості забезпечує фізіологічний перебіг репаративних процесів.

На наш погляд, трубу необхідно зашивати, і ми використовуємо для цього запропоновану нами техніку, що передбачає прошивання стінкитрубичерезусішаризінтракорпоральнимзав’язуваннямвузлів.

У деяких випадках вдаються до проведення операції резекції сегмента труби. Її виконують тоді, коли неможливо провести сальпінготомію або пацієнтам з єдиною трубою, що зацікавленні у збереженні репродуктивної функції.

Основні етапи резекції сегмента:

–

трубу захоплюють зубчатим дисектором у ділянці локалізації плідного яйця і піднімають догори для доступу до мезосальпінкса;

–

для попередження паренхіматозної кровотечі в мезосальпінкс уводять 1 мл 0,2 % розчину норадреналіну в 100 мл фізіологічного розчину, щоб отримати вазопресивний ефект;

–

коагулюють місце розрізу нижче тієї ділянки труби, яку планують видалити;

–

ножицями або дисектором відсікають трубу вище ділянки коагуляції;

–

фрагмент маткової труби, який відсікли, видаляють через додатковий троакар, при необхідності подрібнюючи його;

–

перевіряють і проводять додатковий гемостаз;

–

операції завершують аспірацією згустків крові та аквапурацією.

Лікарям, які у своїй практиці будуть використовувати органозберігаючі операції, необхідно пам’ятати про те, що іноді після таких операцій у трубі можуть залишатися і персистувати елементи трофобласта. Тому дуже важливо, за рекомендацією А.Н. Стрижакова та А.І. Давидова, з метою профілактики трофобластичної хвороби двічі ввести метотрексат: під час операції та в ранній післяопераційний період із розрахунку 1 мг/кг маси, а після операції проводити регулярне динамічне тестування на наявністьβ-субодиниці хоріонічногогонадотропіну.

За 4 роки лапароскопічним шляхом нами прооперовано 63 жінки з позаматковою вагітністю. Хворі поступали в стаціонар у стані середньої тяжкості у 20 % випадків. Урешті випадків стан був задовільний, а клінічна картина малосимптомною, саме тому виникли труднощі у діагностиці, і операція була проведена у більш пізні терміни. Рутинними методами обстеження діагностувати позаматкову вагітність не вдалось, і лише лапароскопія дала можливість своєчасно поставити діагноз. У 28 жінок була діагностована прогресуюча позаматкова трубна вагітність, у 20 – яєчникова, у 2 – вагітність у куксі труби, у 13 – порушена трубна вагітність за типом трубного викидня. При порушеній трубній вагітності у 10 випадках була проведена лапароскопічна сальпінгектомія, 28 жінкам із прогресуючою позаматковою вагітністю виконано резекцію сегмента, а при яєчниковій у 10 випадках – оваріоектомію, у решти – аднексектомію у зв’язку із виявленими змінами однойменної маткової труби. У 3 випадках при порушеній позаматковій вагітності довелось перейти на традиційну лапаротомну операцію (в 1 випадку із-за вираженого гемоперитонеума, у 2 – із-за спайкового процесу). Тривалість лапароскопічних операцій була в межах 46 хв, традиційних – 1 год 10 хв. В одному випадку довелося зробити гемотрансфузію (при вираженому гемоперитонеумі). Ускладнень післяопераційного періоду ми не спостерігали. Отож, застосування нових ендоскопічних методик при позаматковій вагітності значно полегшує діагностику і лікування цієї патології, дозволяє проводити їх з мінімальною тривалістю та травматичністю, що підвищує вірогідність відновлення фертильності, суттєво знизити кількість післяопераційних ускладнень, скоротити терміни перебування пацієнток у стаціонарі та період реабілітації і відчутно зменшити економічні витрати.