Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 48

Ендоскопічні доступи при лікуванні пухлин яєчників можуть бути вибрані лише за умови можливості проведення інтраопераційного дослідження тканини, щоб при необхідності перейти на лапаротомію. Про можливість виникнення такої ситуації пацієнтка повинна бути попереджена до операції. Слід пам’ятати, що морфологічна експрес-діагностика не завди дає достовірні результати, особливо у жінок у пре-і постменопаузальному віці. Навіть серед провідних патологів відсоток розходження оцінки в експрес-діагностиці і в морфологічній інтерпретації постопераційного дослідження видаленої пухлини сягає 20. Цей факт звичайно може дезорієнтувати хірурга у виборі адекватної лікарської тактики. Позитивним сторонам лапароскопічного доступу при пухлинах яєчників протирічить те, що нерідко пухлини доводиться видаляти після подрібнення, що може у разі злоякісної пухлини сприяти розсіюванню клітин. Бажано, щоб видалення пухлини відбувалося без пошкодження капсули, особливо, якщо гістогенез її нез’ясований, і щоб евакуація проводилась в лапароскопічному непроникному ендомішку. Такий спосіб евакуації пухлини ефективно запобігає попаданню пухлинних клітин у черевну порожнину і тим самим зводить до мінімуму ризик їх розсіювання. Щоправда, при цьому нерідко виникає необхідність збільшувати розріз черевної стінки для евакуації мішка. Застосування евакуаторних мішків не повинно притупляти пильність хірурга щодо онкобезпеки, оскільки вони не однозначні за якістю і вимагають вміння роботи з ними (А.П. Коробейников и соавт., 2001).

Улітературі зустрічаються повідомлення про видалення лапароскопічним доступом новоутворів, які пізніше були визнані злоякісними, проте точних цифр про їх частоту не наводиться.

Лапароскопічна картина раку яєчників може бути різноманітна. Пухлина буває округлою, овальної чи неправильної форми, різної величини, нерідко горбиста. На її поверхні, як правило, визначаються крихкі капілярні розростання, що нагадують собою цвітну капусту з білуватим, сірувато-жовтим чи темно-вишневим забарвленням, знаявністю крововиливів, хочудеяких ділянках поверхня залишається гладенькою.

При підозрі на рак яєчників, крім органів малого таза і прилеглих сусідніх органів, необхідно оглянути печінку, великий сальник і парієтальну очеревину. У черевній порожнині за наявності раку яєчника можуть виявити рідину від декількох мілілітрів до 1-2 лі більше. Цю рідину необхідно оцінити не лише візуально, але й провести цитологічне дослідження. Якщо кількість вільної рідини недостатня, то через голку або операційний канал лапароскопа необхідно ввести новокаїн чи ізотонічний розчин хлориду натрію і провести аспірацію змиву.

Полікістоз яєчників – захворювання, основними проявами якого єбезплідність, порушенняменструального циклу, що супроводжується олігоменореєю чиациклічними матковими кровотечами, нерідко – гіпертрихоз. Яєчники при цьому збільшуються у 2-4 рази, вони заповнені множинними фолікулами, які перебувають на різній стадії розвитку та атрезії, білкова оболонка таких яєчників потовщена. У кірковому та мозковому шарах розвивається велика кількість сполучної тканини, відмічається гіперплазія строми.

Хірургічне лікування полікістозу яєчників упродовж багатьох десятиліть залишається найбільш поширеним методом, хоч механізм лікувальної дії цього методу не вияснений. Одні автори вважають, що при цьому ліквідовується механічний бар’єр, який перешкоджає овуляції, інші (H.L. Zudd, 1978), що після операції знижується синтез андрогенів та інгібіну, збільшується секреція ФСГ, нормалізується співвідношення ЛГ/ФСГ. Є.М. Віхляєва вважає, що ефективність зумовлена впливом на гіпоталамо-гіпофізарну систему операційного стресу, який усуває її блокаду. Так чи інакше, оперативне втручання у переважній більшості випадків приводить до відновлення менструальної функції та досить часто (у 30-72 % випадків) до настання вагітності, отже, є ефективним. Разом з тим, лапаротомне оперативне лікування може привести до розвитку запального процесу, виникнення спайок у малому тазі і формування непрохідності маткових труб. Групою ризику виникнення цього ускладнення є жінки, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації, оскільки у них змінені фактори як загального, так і місцевого імунного захисту, а отже, ці ускладнення можуть зустрічатися частіше, ніж в інших пацієнток.