Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 12

З інфекційних ускладнень у групі оперованих відкритим методом інфільтрат черевної стінки в ділянці операційної рани відмічений у 6,8 % пацієнток, а нагноєння рани – у 0,9 %, тоді, як у групі оперованих лапароскопічним методом тільки в 1,3 % хворих спостерігався інфільтрат черевної стінки в ділянці умбілікального проколу.

З ускладнень третьої підгрупи інфаркт міокарда і загострення хронічного пієлонефриту у хворих, оперованих відкритим методом, відмічено в 1,2 % випадків, а після лапароскопічного оперативного втручання – в 0,5 %. Післяопераційна пневмонія в першій групі хворих спостерігалась у 5,2 % пацієнток, тоді як у другій групі – лише в 0,6 %. У цілому частота ускладнень, пов’язаних із супровідними захворюваннями чи анестезіологічним забезпеченням, складала, відповідно, 9,1 і 4,0 %.

Таким чином, з наведеного вище матеріалу можна стверджувати, що ускладнення першої підгрупи з однаковою частотою зустрічаються як при оперативних втручаннях відкритим методом, так і при лапароскопічних операціях. Частота інфекційних ускладнень була майже в 5 разів нижчою, ніж після операції відкритим методом. Ускладнення третьої підгрупи також зустрічаються у 4,8 раза рідше після лапароскопічних операцій.

Великий ризик при проведенні загальної анестезії являє собою гастро-езофагальний рефлюкс. Високий внутрішньочеревний тиск при лапароскопічній операції може спровокувати це ускладнення (С. Klaiber, 1995).

Описані випадки смерті хворих через ускладнення, які виникли від емболії газом при накладанні пневмоперитонеуму аргоном в результаті різкого неконтрольованого підняття внутрішньочеревного тиску до 33 мм рт. ст., емболія була підтверджена під час автопсії. Існують також інші причини виникнення емболії при проведенні лапароскопії.

Рядавторів ставивперед собоюзавданнявивчити всіускладнення, що малимісце угрупіхворих, якіперенесли лапароскопічну операцію іпотребувалипереходудо відкритого методу. Перехід долапаротомії, за даними різних хірургів, був необхідний в 1,9-11,3 % хворих. При цьому в основному спостерігались такі інтраопераційні ускладнення: кровотечі, пошкодження тонкої, товстої кишок, паренхіматозних органів та ін. Серед післяопераційних ускладнень частіше зустрічаються абсцеси, інфаркт міокарда, флебіти, пневмонії, перитоніти.

Зараз очевидно, щолапароскопічні технологіїможуть значноскоротити період стаціонарного лікування і повернення хворих до нормального способу життя. Стандарти медичної допомоги вимагають, щоб рішення про стаціонарне чи амбулаторне спостереження за хворими хірург приймав індивідуально.

Вибір методу профілактики і лікування ускладнень, які виникли, повинен базуватися перш за все на доступності, малій інвазивності і високому лікувальному ефекті. З цією метою була запропонована терапія надвисокою частотою (НВЧ). Літературні дані підтверджуютьпротизапальний, антистресовий таімуностимулювальний ефекти НВЧ-терапії. Єсвідчення щодонормалізації функції печінки прилікуванні з використанням НВЧ-хвиль. На сьогодні сформульовані основні положення концепції про первинний вплив міліметрових хвиль на організм. Це резонанс поглинання міліметрових хвиль шкірними рецепторами, кровоносними та лімфатичними судинами, виявлення резонансу в зв’язку зі збудженням ліпідної мембрани, зміна дегратації білкових структур рецепторів і підвищення синтезу клітинними структурами шкіри біологічно активних речовин. Важливе значення мають зміна характеру електричної активності периферичних нервів, тепловий масаж біологічно активних точок і т. д. (О.В. Бецкий, 1995, М.Б. Голлант и др., 1995, Н.И. Лебедева, 1995).