Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 44

Етапи операції:

– фіксуємо вузол зубчатими щипцями;

–

коагуляторомзабезпечуємо гемостаз біля основи вузлавділянці майбутнього розрізу;

–

круговими рухами ріжучого інструмента пошарово відшаровуємо капсулу вузла, поступово вилущуючи його;

–

зупиняємо кровотечу з ложа вузла коагулятором;

–

видаляємо вузол із черевної порожнини частинами;

–завершуємовтручаннявидаленнямзгустківкровітааквапурацією.

Існують різні погляди на доцільність зашивання країв рани після вилущування вузла. Виходячи з того, що очеревина має високу регенеративну здатність, ми накладаємо шви лише тому разі, коли вузол має порівняно широку основу і рана відносно широка. У літературі існують публікації про доцільність застосування у таких випадках колагенових губок (А.Н. Стрижаков, А.И. Давыдов, 1995), які прикривають рану, абсорбують рановий ексудат іводночас стимулюють регенеративні процеси.

Ми виконали лапароскопічну консервативну міомектомію у 18 пацієнток репродуктивного віку (30-38 років). Всі вони страждали від безплідності. Перед оперативним втручанням були проведені загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, ультразвукове обстеження органів малого таза, гістероскопія, зроблені фракційні вишкрібання з наступним гістологічним дослідженням ендометрія, а також визначення рівня гормонів. Увсіх пацієнток були знайдені субсерозні міоматозні вузли, в основному множинні, у трьох із них вони були субсерозно-інтрамуральні, з тенденцією до ексцентричного росту. Середній діаметр вузлів був 6,5-7 см. Попередньо проведеним гістероскопічним дослідженням деформації порожнини матки не виявлено. Майже вусіх випадках операція завершена лапароскопічним доступом. Лише удвох жінок ми вимушені були перейти на лапаротомну операцію. У однієї пацієнтки міоматозний вузол був розміщений в ділянці перешийка ближче до ребра матки і межував із судинним пучком. У іншої він знаходився у ділянці ребра, і висхідна гілка маткової артеріїпроходилапойогоповерхні.Такимчином,лапароскопічніорганозберігаючі операції вдалосявиконатиу16 жінок. Оскільки всіжінки були урепродуктивному віці, їм була виконана інтраопераційна хромосальпінгоскопія, у 5 випадках – сальпінгооваріолізис, у 6 – електрокаутеризація яєчників з приводу кістозних змін, у 2 – з приводу малих форм ендометріозу, та у 1 – кістектомія. Під час лапароскопічних міомектомійкрововтратасклала 120-160 мл, небуложодноговипадку ускладнень ніхірургічного, ні анестезіологічного характеру.

Останніми рокамипроведення симультанних гінекологічних операцій впроваджується у практику все частіше. Це дає можливість використати єдиний метод знеболювання, поєднати етапи реабілітації та зменшити психологічний дискомфорт, викликаний необхідністю декількох оперативних втручань. Проте такі поєднання мають і негативну дію – збільшення тривалості дії анестезії та самого оперативного втручання. Проте позитивні сторони таких втручаньпереважають негативні і практично не впливають на перебіг післяопераційного періоду. Важливим при цьому є відбір пацієнток, вивчення їх соматичного анамнезу, попереднє визначення послідовності оперативного втручання. Оскільки у певному віці у жінок відмічається поєднання міоми матки з калькульозними холециститами, найбільшечисло симультанних лапароскопічних оперативних втручань проводиться саме при такій патології (С.Б. Сингаевский и соавт., 2003).

Ми маємо певний досвід поєднання холецистектомій та міомектомій. Нижче наводимоприклад історіїзахворюванняоднієї зпацієнток, прооперованоїуЦентрімінімальноінвазивної хірургії. Хвора М., 37 років, страждала від гіперполіменореї, калькульозного холециститу. 5 років перебувала на диспансерному обліку з приводу міоми матки і отримувала гормональну терапію. Проте у жінки продовжувались явища гіперполіменореї, з приводу чого було проведене ультразвукове дослідження органів малого таза, при якому виявлено, що матка збільшена до розмірів 80×54×76 мм, у ділянці дна на передній стінці субсерозний міоматозний вузол, розмірами 42×58 мм. У обох яєчниках полікістозні зміни, в одному з них крім того, гіпоехогенний утвір, розмірами 60×45 мм. При ультразвуковому дослідженні черевної порожнини виявлено перегин у ділянці шийки жовчного міхура, розтягнення його до розмірів 89×44×44 мм, множинні конкременти від 5 до 11 мм у діаметрі. Проведене фракційне діагностичневишкрібання порожниниматки ігістологічним дослідженням встановлено залозисту гіперплазію ендометрія. В акушерському анамнезі ужінки двоє пологів та три артифіціальних аборти. Соматичний анамнез її обтяжений гіпертонічною хворобою Істадії та калькульозним пієлонефритом, анемією ІІ ст. Запропоновано оперативне лікування на жовчному міхурі та органах малого таза, на що вона дала згоду. Враховуючи вік жінки, передбачалась лапароскопічна міомектомія, тактика щодо обсягу оперативного втручання на придатках мала бути визначеною залежно від результатів лапароскопії.