Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 10

Особливо важливим етапом у розвитку ендоскопії є її використання для діагностики термінальних хірургічних і гінекологічних захворювань. Значний вклад у розвиток лапароскопії в гінекології вніс американський лікар К. Земм, який за допомогою лапароскопічного методу проводив екстирпацію матки з придатками.

З появою нових оптичних систем та інструментів, удосконаленої апаратури для фотографування і відеозапису постало питання про використання цих методів у хірургії для документації лапароскопічного зображення. Цим забезпечується об’єктивність ендоскопічних маніпуляцій і досліджень.

Інтенсивний розвиток оперативної лапароскопії за останні роки визначив нові шляхи лікування багатьох захворювань, серед яких і гінекологічні. Однак багато питань хірургічної тактики лікування гнійно-запальних процесів у придатках матки та їх ускладнень залишаються невирішеними, а відсутність у більшості клінік лапароскопічного обладнання і висококваліфікованих спеціалістів, які працювали б з ним, часто дискредитує метод.

Подальший розвиток оперативної гінекології будуть визначати лапароскопічні технології, про що свідчить досвід останніх років. Варто відзначити, що прогрес в ендоскопічній хірургії тісно пов’язаний з удосконаленням апаратури оптичних систем та інструментів, які забезпечують виконання цих операцій. Розробка технічних засобів, необхідних для ендоскопічних оперативних втручань, відбувається паралельно з удосконаленням методик (С.И. Емельянов, Н.Л. Матвеев, В.В. Феденко, 1995).

На сьогодні лапароскопічне обладнання пропонує багато фірм, які випускають не тільки високоефективну, але й надійну апаратуру, інструментидлявиконаннялапароскопічнихопераційірядоригінальних комплексів для проведення до-та інтраопераційної діагностики.

Більшість хірургів стверджує, що для забезпечення високої якості лікування при використанні лапароскопічних оперативних втручань ці операції повинні проводити тільки хірурги, які вміють кваліфіковано виконувати їх відкритим способом. Лише ті хірурги, які мають достатній досвід гінекологічних операцій, можуть приступати до освоєння лапароскопічної технології.

Лапароскопічні оперативні втручання у гінекологічних хворих повинні проводитися в операційній, оснащеній необхідним обладнанням, де є кваліфікований персонал для проведення як лапароскопічних, так і відкритих операцій. Важливе значення має добра підготовка операційної бригади. Кожен член бригади повинен бути ознайомлений з ходом операції. Доцільно записувати хід операції на відеоплівку з наступним її переглядом та аналізом.

Лапароскопічні оперативні втручання на придатках матки – технічно новий спосіб виконання відомих операцій, які швидко досягли рівня стандарту в лікуванні пацієнтів за наявності показань до оперативнихвтручань. Показаннядолапароскопічнихоперативнихвтручань на придатках матки не відрізняються від існуючих при відкритому методі цих операцій. Відносні протипоказання включають цироз, коагулопатію, вагітність, ожиріння і серцево-легеневу недостатність. Стосовно показань до оперативних втручань у наш час точаться дискусії. У міру накопичення досвіду хірурги доходять до висновку, що все, можливе при лапаротомії, можна зробити й при лапароскопічних втручаннях.

У наш час у гінекології існує чітка функціональна спрямованість оперативних втручань наорганозберігаючі операції. Це, впершучергу, може забезпечуватись збільшенням частоти та розширенням обсягу лапароскопічних оперативних втручань, використанням їх як у плановій, так і в екстреній оперативній гінекології. Лапароскопічні операції можна виконувати при міомах матки, ектопічній вагітності, кістах та пухлинах яєчників, безплідності, гнійно-запальних захворюваннях. Зараз лапароскопія стала обов’язковим етапом у комплексній діагностиці та лікуванні пацієнток із ендометріозом яєчників. Дехто із гінекологів (Е.Ф. Кира, 1998) вважає, що використання оперативної лапароскопії при лікуванні трубної вагітності є методом вибору. Це веде до скорочення тривалості операції у два рази, порівняно з лапаротомним методом, термінами перебування хворої у стаціонарі, дозволяє суттєво знизити витрати на лікарські засоби (аналгетики – в 5 разів, антибіотики – у 3 рази) і в такий спосіб значно зменшити економічні затрати налікування. Важливе значення має також зменшення частоти виникнення та вираженості спайкового процесу. Особливо перспективна лапароскопічна хірургія при безплідності трубно-перитонеального генезу, а також у підлітків і жінок репродуктивного віку при плануванні майбутньої вагітності. Незважаючи на те, що мікрохірургічна корекція трубно-перитонеального безпліддя була дещо відсунута на початку 80-х років ХХ ст. екстракорпоральним заплідненням, широке впровадження вклінічну практику ендоскопічної хірургії відкрило нові можливості для покращання результатів його лікування. За даними цього ж автора, вагітність після ендохірургічного лікування настала у 50,8 % пацієнток, при цьомупологи відбулися у 37,7 % ізних. При виконанні типовихмікрохірургічних операцій жінки вагітніли лише у 5,4 % випадків. Проте не слід вважати цей метод альтернативним екстракорпоральному заплідненню, скоріше вони повинні доповнювати один одного. Незаперечним є лише той факт, що ендохірургія відкриває нові можливості у лікуванні цієї патології. Удосконалення ендоскопічної хірургічної техніки останнім часом зробило можливим виконання розширених гінекологічних операцій лапароскопічним методом, що дає можливість вважати його хірургією майбутнього.