Малоінвазивні оперативні втручання

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Малоінвазивні оперативні втручання

Сторінка 19

Швидкий розвиток лапароскопічної хірургії обумовив розробку нових оперативних втручань і технічних прийомів, які при цьому використовуються. Створені нові оригінальні інструменти, пристосування, зшивальні апарати. Однак при проведенні лапароскопічних оперативних втручань на внутрішніх геніталіях у жінок, які дуже ослаблені, ми постали перед необхідністю удосконалення існуючих і створення нових методів та прийомів, спрямованих на вирішення таких завдань:

–

забезпечення найменшої травматичності операції;

–

розробки методів накладання лігатур та швів;

–

створення технічних і тактичних заходів, спрямованих на попередження інтраопераційних ускладнень;

–

розробкикритеріїв іметодівдво-ітриетапнихоперативних втручань;

–

створення алгоритму виборуметодів іоб’ємуоперативних втручань на придатках матки у хворих жінок, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації.

Саме на вирішення цих завдань ми спрямовували наші дослідження, результати яких викладені у наступних розділах.

Для введення інструментів у черевну порожнину з метою виконання лапароскопічної операції восновномувикористовували типові місця. Однак залежно від патології і при необхідності розширення об’єму операції на придатках матки, використовували й інші доступи. Їх поділяють на основні і додаткові. Основними ми вважаємо ті, через які проводять троакари для введення у черевну порожнину оптики та хірургічних інструментів. Перший троакар вводиться “наосліп”, а наступні – під візуальним контролем, щоб не пошкодити внутрішні органи.

Найзручнішими місцями для введення допоміжних троакарів є симетрично розташовані місця, які знаходяться на 3-4 см вище лона. Не варто їх вводити дуже близько до середньої лінії. Щоб не пошкодити підчеревні судини, перед введенням троакарів проводили діафаноскопію за допомогою телескопа, одночасно оглядаючи внутрішню поверхню черевної стінки. Їх вводили у напрямі заднього дугласового простору, контролюючи це візуально.

Слід відмітити, що коли вибір місця для введення допоміжних троакарів не є таким принциповим, то розміщення другого основного (маніпуляційного) троакара діаметром 11 мм є дуже важливим та принциповим. Через нього вводять всі необхідні для виконання лапароскопічної операції інструменти. Для проведення головного і допоміжного троакарів використовували як типові доступи (рис. 23), так і розроблені нами для використання звичайних і операційних телескопів (рис. 24, 25).

Накладання маткової канюлі проводять одночасно з накладанням пневмоперитонеуму після випускання через катетер сечі. До цієї маніпуляції входять такі етапи:

– зондом вимірюють довжину порожнини матки;

–

вводять канюлю в порожнину матки і створюють вакуум для закріплення канюлі;

–

після обробки статевих шляхів йодонатом на передню губу шийки матки накладають кульові щипці;

– встановлюють матку в зручному для операції положенні.

Після лапароскопічного підтвердження передопераційного діагнозу для його уточнення та вибору методу й об’єму оперативного втручання використовують інтраопераційні методи діагностики.

Інтраопераційні методи обстеження внутрішніх геніталій жінки

Візуальна діагностика. Цей метод використовують тоді, коли неможливо встановити діагноз, визначити операбельність, встановити локалізацію, характер патологічного процесу, причини асциту, а також із лікувальною метою. Нерідко гінекологу доводиться мати справу із супровідною патологією. У своїй практиці ми вирішували питання про необхідність проведення лапароскопічної діагностики за наявності таких показань:

–

запальних процесів придатків матки, коли діагностична лапароскопія могла перейти в лікувальну;