Посібник практичних навиків у педіатрії

Книги / Алгоритми практичних навиків у педіатрії / Посібник практичних навиків у педіатрії

Сторінка 3

10. Місцеву температуру шкіри.

11. Звукові явища.

ПЕРКУСІЯ

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПЕРКУСІЇ

Використовують три модифікації пальцевої безпосередньої перкусії та два методи посередньої перкусії.

Положення хворого:

♦ дитина стоїть або сидить;

♦ у випадках тяжкого стану дитини можливе горизонтальне положення;

♦ при перкусії дітей першого року життя кладуть на спину, на живіт або на руки матері;

♦ новонароджених при перкусії лікар тримає на долоні лівої руки.

Модифікації пальцевої безпосередньої перкусії

1. Постукування по поверхні тіла м'якоттю кінцевої фаланги вказівного або середнього пальця правої руки (спосіб Ф.Г. Яновського).

2. Постукування по поверхні тіла м' якоттю кінцевої фаланги вказівного пальця правої руки, що зісковзує з поверхні третього пальця, до якого він притискається з деякою силою, як це робиться при даванні щиглів (спосіб В.П. Образцова). Цей спосіб дозволяє дещо посилити удар у порівнянні з попереднім способом і в той же час краще дозувати силу удару, що має велике значення для точності діагностики.

3. Тактильна перкусія (спосіб В. Ебштейна) ґрунтується не на сприйманні звуку, а на відчутті дотику. Перкусія виконується м'якоттю кінцевої фаланги середнього (або вказівного) пальця руки. Але удар не повинен бути коротким і уривчастим, як при звичайній перкусії, а повільним, натискуючим і ковзним.

Модифікації пальцевої посередньої перкусії

1. Перкуторний удар наносять пальцем, який зігнутий під прямим кутом, рухаючи при цьому кистю руки в променево-зап'ястковому суглобі. Цей спосіб перкусії дозволяє отримати гучний перкуторний звук.

2. Перкуторний удар здійснюють, рухаючи злегка зігнутим паль-цем-плесиметром тільки в п'ястково-фаланговому суглобі. Перкуторний звук в результаті такої перкусії є досить тихим.

ВИДИ ПЕРКУСІЇ

1. Для додаткових досліджень органів і систем (кісток, жовчного міхура, нирок).

2. Порівняльна.

Мета: для дослідження властивостей легеневої тканини та виявлення патологічних змін в плевральній порожнині.

Техніка виконання: порівнюють звуки над симетричними ділянками грудної клітки або над сусідніми ділянками однієї легені.

Застосовують:

1. Сильну (глибоку) перкусію для виявлення глибоко розташованих патологічних утворів.

2. Тиху (або поверхневу) перкусію для виявлення поверхнево розташованих вогнищ.

Умови порівняльної перкусії:

♦ однакова сила перкуторних

ударів;

♦ однакове положення пальця-плесиметра;

♦ однакова сила натискування пальця-плесиметра;

3. Топографічна.

Мета: для визначення меж серця, легенів, виявлення вільної рідини в черевній порожнині (мал. 2, 3, 4).

Мал. 2. Топографічні лінії на передній Тетшкі ізшюшшшг

поверхні грудної клітки: 1 - передня ♦ положення пальця-плеси-

серединна лінія; 2 - грудинна лінія; метра завжди паралельне до межі

3 - пригрудинна лінія; 4 - середньо- органа, що визначають;

ключтш лінія. ♦ спрямування перкусії від ділянки з ясним перкуторним звуком до ділянки з тупим перкуторним звуком;

Мал. 3. Топографічні лінії на боковій Мал. 4. Топографічні лінії на задній

поверхні грудної клітки: 1 - передня поверхні грудної клітки: 1 - задня

пахвова лінія; 2 - середня пахвова серединна лінія; 2 - паравертебраль-

лінія; 3 - задня пахвова лінія. на лінія; 3 - лопаткова лінія.

♦ палець-плесиметр пересувають на 0,5-1 см в напрямку до межі органа після кожної пари перкуторних ударів;

♦ межа переходу ясного (або тимпанічного) звуку в тупий (притуплений) відповідає межі органа;