Інфекційні хвороби шкіриСторінка 7
- стать: хронічна дерматофітія частіше трапляється у жінок (тонке волосся, вплив естрогенів);
- порушення вуглеводного обміну (цукровий діабет), при цьому збільшується концентрація глюкози не тільки в крові, а й у шкірі, слизових оболонках, що сприяє розвиткові кандидозів;
- дисбактеріоз внаслідок частого вживання антибіотиків, які пригнічують нормальну мікрофлору, що протидіє розвиткові дріжджових грибків; зокрема, тетрацикліни сприяють злущенню епітелію слизових оболонок, створюючи вхідні ворота для дріжджових грибків;
- зниження імунологічної реактивності організму внаслідок застосування кортикостероїдів, цитостатиків, на тлі СНІДу тощо;
- місцеві чинники: хімічний склад поту, травматизація, гіпостаз тощо.
Слід зазначити, що грибки виділяють мікотоксини, які сенсибілізують організм, створюючи передумови для алергійної висипки (мікіди) та інших алергійних реакцій, які у 2,5 рази частіше виникають на тлі мікозів.
Непереносимість ліків у хворих на мікози спостерігають у 3-4 рази частіше. Трапляються полімікози, коли хвороба спричинена одночасно кількома грибками, а також змішані (комбіновані) ураження (грибково-бактерійні, грибково-вірусні тощо), що змінює клініку, утруднює діагностику, сприяє розвиткові ускладнень, створює певні труднощі в лікуванні.
Мікози класифікують таким чином:
1. Дерматофітії.
2. Різнокольоровий пітиріаз.
3. Кандидози.
ДЕРМАТОФІТИ
Це грибкові ураження шкіри, спричинені дерматофітами роду Epidermophyton, Microsporum, Тгіспорпуіоп. Ці грибки синтезують кератиназу, яка розщеплює кератин і цим сприяє їх росту і розмноженню у зроговілих кератиноцитах.
Клініка
залежить від локалізації і виду збудника.
Дерматофітія бороди і волосистої частини голови
Дерматофітія волосистої частини голови
Ця патологія найчастіше трапляється у таких варіантах: інфільтративно-гнійна трихофітія, мікроспорія і значно рідше — поверхнева трихофітія волосистої частини голови, фавус.
ТРИХОФІТІЯ (TRICHOPHYTIA)
Інфільтративно-гнійна трихофітія волосистої частини
голови
Етіологія.
Збудник — грибок Trichophyton mentagrophytes, var. verrucosum, granulosum (Trichofit infiltrat gniy 3,4,5,6).
Джерело зараження.
Велика рогата худоба, частіше — телята, рідше — коні.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворою худобою, через предмети, одяг, солому, сіно, забруднені грибками.
Клініка.
Частіше хворіють діти. Спочатку виникають поодинокі, а згодом множинні інфільтрати (запальні вузли), чітко відмежовані, щільні, болючі, на поверхні множинні фолікулярні пустули. Вони схильні до периферійного росту, злиття і утворення масивних інфільтратів, вкритих гнійними кірочками. Уражені волосяні фолікули зазнають гнійного розплавлення, руйнуються, волосся випадає і в цих місцях ніколи не виростає, оскільки там формується рубчик. Тому після одужання у вогнищах ураження є значне порідіння волосся. Характерний симптом медових щільників (керіон Цельса): при стискуванні інфільтратів або розтягуванні у протилежні боки шкіри навколо них на поверхню виділяються краплі гною, як із сита (симптом сита) (фото 17). У хворих часто розвивається регіонарний болючий лімфаденіт, у ви -падках значних площ ураження, нераціональної місцевї терапії можливе підвищення температури тіла, а також виникнення алергійної сверблячої висипки на тулубі і кінцівках. Діагностика:
- клінічні прояви;
- мікроскопія волосся — виявляють спори грибків, розміщені на поверхні волосин;
- культуральна діагностика.
Диференційний діагноз
проводять із фурункулом, карбункулом.
Лікування.
За наявності поодиноких вогнищ обмежуються тільки місцевою терапією, бажана ручна епіляція (видалення волосся у вогнищі і на кілька міліметрів навколо), що прискорює одужання. Перший етап лікування — усунення гострозапальних явищ, очищення вогнищ від гною, що досягається призначенням дезінфікувальних примочок, аплікацій тертої картоплі (терту картоплю витискають і прикладають до вогнищ ураження, змінюючи кожні 2-3 год). Після очищення вогнищ від гною використовують вінілін, просту сірчану мазь або офіцинальні протигрибкові мазі, йоддицерин. Хворим із множинними вогнищами ураження з наявністю значних за площею інфільтратів показана загальна терапія (грізеофульвін, нізорал, орунгал, ламізил). У випадках значного нагноєння застосовують сульфаніламіди або антибіотики, крім пеніциліну (небезпека розвитку алергійної висипки).