Інфекційні хвороби шкіриСторінка 10
Лікування.
У випадках множинного ураження нігтів застосовують один із протигрибкових препаратів всередину: пульс-терапія ору-нгалом (діє на всі грибки), тербінафін, флуконазол, грізеофульвін (найменша ефективність). При ураженні окремих нігтів використовують набір для лікування нігтів «Мікоспор», лаки «Батрафен», «Лоцерил». Вони ефективні, коли не уражене нігтьове ложе.
Профілактика.
Гігієнічний догляд за нігтями, своєчасне та ефективне лікування дерматофітії ступень і кистей, не користуватись чужим взуттям, у лазнях одягати гумові тапочки, протирати нігті після лазні йоддицерином, періодична дезінфекція ванн, лікування гі-пергідрозу (паста Теймурова, присипка «Гальманін»).
ДЕРМАТОФІТІЯ КИСТЕЙ
Руброфітія кистей
Етіологія.
Збудник — грибок Trichophyton rubrum. Джерело зараження.
Хворі на руброфітію. Шляхи зараження.
Безпосередній тісний контакт із хворими через предмети (рукавички, рушники тощо), ванни, під час миття у лазнях. Клініка.
Уражаються долонні і тильні поверхні кистей.
1. Руброфітія долонь:
а) типовий варіант: спочатку вогнища невеликі із чіткими межами, оточені відшарованим епідермісом (фото 22), схильні до периферійного росту, злиття і ураження усієї долоні, де спостерігають кільцеподібне лущення на тлі майже нормальної шкіри або синюшної еритеми. Шкіра суха, складки ніби присипані борошном;
б) гіперкератотичний варіант: шкіра долонь потовщена, множинні болючі тріщини, лущення;
в) пергаментоподібний варіант: шкіра потовщена у вигляді пергаменту, майже непомітне лущення, рідко тріщини, колір жовтуватий.
2. Руброфітія тильної поверхні кистей, пальців:
круглі або овальні запальні вогнища різної величини, схильні до периферійного росту, злиття і утворення вогнищ із фестончастими краями, на поверхні лущення, по краях суцільний або переривчастий запальний інфільтрований валок, на якому можуть бути папули, рідше — везикули, кірочки.
Руброфітія супроводжується сверблячкою.
Діагноз
підтверджують виявленням міцелію у лусочках.
Диференційний діагноз
— із екземою, дерматитом.
Лікування.
У випадках вираженого гіперкератозу — спочатку призначають кератолітичні засоби з метою зняття рогових мас (кар-бодерм), надалі — протигрибкові мазі, згідно з інструкцією.
Профілактика.
Не користуватись чужими речами, в домашніх умовах — періодична дезінфекція ванн, дотримання правил гігієни.
Інфільтративно-гнійна
трихофітія кистей
Уражаються переважно тильні поверхні кистей. Етіологія.
Збудник — грибок Trichophyton mentagrophytes, var. verrucosum.
Джерело зараження.
Велика рогата худоба, найчастіше телята.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворою худобою, через предмети, одяг, солому, сіно, забруднені хворими тваринами.
Клініка.
Запальні, червоні, набряклі, круглі плями із чіткими межами, схильні до периферійного росту і утворення вогнищ із фестончастими обрисами, по периферії — запальний валок, на поверхні якого є пустули, кірочки; поверхня вогнища вкрита лусочками, є везикули, пустули, кірочки. Загалом запальні явища більш виражені, ніж при інших дерматофітіях (фото 37).
Діагностика.
Виявлення міцелію грибка у пушковому волоссі, покришці пустул, лусочках.
Диференційний діагноз
— з дерматитом, екземою, руброфітією.
Лікування.
Протигрибкові мазі, йоддицерин, ураження регресує впродовж 2-3 тижнів.
Профілактика.
Виявлення та лікування хворих тварин, проведення профілактичних щеплень худобі, уникнення контактів із хворими тваринами та речами, забрудненими грибками.
Поверхнева трихофітія
кистей
Трапляється дуже рідко, уражаються тильні поверхні кистей.
Етіологія.