Інфекційні хвороби шкіриСторінка 13
Клініка.
За клінічними особливостями виділяють такі форми руб-рофітії тулуба.
1. Руброфітія гладенької шкіри може локалізуватись у будь-якій ділянці тулуба, де виникають незначно запальні червоні плями із чіткими краями та лущенням на поверхні, оточені запальним віночком, схильні до периферійного росту, злиття і утворення
вогнищ різної конфігурації із чіткими краями, характерна сверблячка, можуть бути екскоріації (фото 26).
2. Руброфітія великих складок (пахово-стегнових, міжсідничних, пахвових, під молочними залозами у жінок): формуються вогнища у вигляді неяскравої еритеми, іноді з бурим чи синюшним відтінком і чіткими, часто фестончастими краями, схильні до периферійного росту, оточені по периферії переривчастим або безперервним інфільтрованим (відчувається при пальпації у вигляді шнурочка) запальним валком, на поверхні — лущення, іноді екскоріації, окремі папули, виражена сверблячка (фото 25).
3. Руброфітія обличчя буває у кількох варіантах:
перший — формуються такі самі вогнища ураження, як на шкірі тулуба, у складках, іноді нагадують дискоїдний червоний вовчак чи себорейний дерматит;
другий — на тлі незначної еритеми рожеві папули, які місцями можуть зливатись в інфільтровані бляшки, вкриті лусочками, телеангіекта-зіями, є окремі пустули, кірочки; процес може нагадувати рожеві вугри;
фолікулярно-вузлуватий — утворюються вогнища, схильні до периферійного росту, на поверхні яких формуються глибокі фолікуліти, окремі вузли; цьому сприяє самолікування з використанням фторованих кортикостероїдних мазей, що істотно змінює клініку, утруднюючи діагностику. Діагноз підтверджує мікроскопія лусочок, волосся на наявність міцелію грибків.
4. Фолікулярно-вузлувата руброфітія може уражати шкіру тулуба, сідниць, гомілок, де формуються спочатку поодинокі, а згодом множинні фолікулярні та вузлуваті елементи запального характеру із синюшним відтінком, які групуються у вогнища, супроводжуються сверблячкою і болючістю, можуть нагадувати вузлувату еритему, особливо на гомілках, вузлуватий васкуліт. Перебіг хронічний із періодичними загостреннями (фото 27).
5. Дисемінована (генералізована) руброфітія поширюється на шкіру тулуба, складок, кінцівок, обличчя, шиї, одночасно уражаються підошви, кисті, множинне ураження нігтів. Спостерігають поліморфізм клінічних проявів, які можуть нагадувати екзему, простий хронічний лишай, псоріаз, дискоїдний червоний вовчак, парапсоріаз, кільцеподібну гранульому та інші хвороби. Питання остаточно вирі -шують за допомогою даних мікроскопії лусочок, нігтів, волосся на наявність елементів грибка.
Діагноз
підтверджують виявленням міцелію грибків у лусочках, покришках везикул, пустул, ідентифікацією збудника при посівах на живильні середовища.
Диференційний діагноз
— з іншими дерматофітіями, себорейним дерматитом, дискоїдним червоним вовчаком, кандидозом тощо.
Лікування.
У випадках наявності окремих локалізованих уражень можна обмежитись призначенням тільки місцевої терапії: протигрибкові мазі, йоддицерин. У разі дисемінованих уражень показана тільки загальна терапія протигрибковими препаратами (орунгал, нізорал, ламізил, флуконазол, грізеофульвін).
Мікроспорія (microsporia)
тулуба Зоонозна мікроспорія
Етіологія.
Збудник — грибок Місгс^ропіт canis. Джерело зараження.
Хворі на мікроспорію коти, переважно кошенята.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворими котами, а також через забруднені грибками предмети. Хворіють переважно діти, інкубаційний період 3-7 днів.
Клініка.
Виникають червоні запальні круглі плями, схильні до периферійного росту, злиття і утворення фігур різної конфігурації із чіткими краями, оточеними запальною облямівкою, на поверхні плям — лущення, окремі пустули (вигляд печатки) (фото 28).
Діагноз
підтверджують виявленням міцелію грибка, культураль-ною ідентифікацією збудника.