Інфекційні хвороби шкіриСторінка 20
2. Санація вагітних і матерів, які вигодовують дітей грудьми.
3. Своєчасне і раціональне лікування кандидозу слизових оболонок у дітей і обслуговуючого персоналу дитячих колективів, дитячих відділень і відділень новонароджених.
4. Усунення зовнішніх і внутрішніх чинників, які сприяють розвиткові кандидозу.
5. У випадках масивної і тривалої антибіотикотерапії, терапії кортикостероїдами, цитостатиками — одночасне призначення протигрибкових препаратів (нізорал, дифлюкан, орунгал).
6. Ретельна дезінфекція рук персоналу відділень інтенсивної терапії при проведенні будь-яких маніпуляцій.
7. Лікування супровідних ендокринопатій (цукровий діабет), імунологічна корекція в разі потреби тощо.
МІКІДИ (ДЕРМАТОФІТИДНА РЕАКЦІЯ)
Це алергійна висипка (не містить грибків), яка може супроводжувати грибкові ураження шкіри і слизових оболонок при їх загостренні. Розвиткові дерматофітидів можуть сприяти опромінення сонцем, вплив механічних чинників, приєднання піококової інфекції, хімічні подразники, харчові алергени, ліки, нераціональна терапія.
Мікіди при дерматофітії ступень, оніхомікозах можуть бути регіо-нарні (навколо вогнищ), локалізовані далеко від дерматофітії ступень і дисеміновані.
Регіонарні:
екземоподібні, мікогенний простий хронічний лишай на гомілках, підколінних ямках, локальний свербіж шкіри гомілок, бешихоподібна висипка на гомілках.
Віддалено локалізовані мікіди:
дисгідроз кистей (дисгідротична екзема); грибково-алергійна гіперкератотична екзема долонь (вогнищевий або дифузний гіперкератоз, тріщини, по краю невеличка запальна облямівка); симетричний дрібнопапульозний мікід тильної поверхні кистей (частіше у жінок), супроводжується сверблячкою; рожеві вугри; локалізований екземоподібний мікід у будь-якій ділянці шкіри, частіше на спині, сильна сверблячка.
Генералізовані мікіди:
екземоподібні, папуло-везикульозні, ери-темно-сквамозні, що нагадують рожевий пітиріаз, подібні на багато-формну еритему, скарлатиноподібні, псоріазоподібні, уртикоподібні, подібні до червоного плоского лишаю, рідше — еритродермія.
Можливі клінічні форми трихофітидів:
плямисто-папульозні, скарлатиноподібні; псоріазоподібні, коримбіформні, екземоподібні, папуло-некротичні, геморагічні, ліхеноїдні, уртикоподібні, бешихопо-дібні, везико-папульозні, блукаючий флебіт, можуть нагадувати вузлувату еритему, рожевий пітиріаз, ексфоліативний дерматит, багато-формну еритему, вітряну віспу.
Можливі варіанти перебігу мікідів при кандидозах:
зявляють-ся раптово, локалізуються на плечах, передпліччях, тулубі, внутрішніх поверхнях стегон, мають коричнево-червоний колір, злегка лущаться, можуть зливатись, утворюючи фестончасті фігури, висипка може нагадувати екзему, псоріаз, рожевий пітиріаз, бути ліхеноїдною, проявлятись локальною сверблячкою геніталій, калитки, ануса, а також у вигляді генералізованої сверблячки. У випадках локалізації дріжджових грибків у зубних протезах можливий розвиток екземи повік, екземоподібної висипки на обличчі, шиї, скронях.
Лікування.
Поряд із протигрибковою терапією призначають ан-тигістамінні препарати, препарати кальцію, при значній дисемінації — короткий курс кортикостероїдів, місцево — індиферентні збовтувані суміші, цинкову пасту, кортикостероїдні мазі.