Інфекційні хвороби шкіриСторінка 19
У 80 % людей, які померли від ускладнень ерозивного гастродуо-деніту, виразково-геморагічного гастриту, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, мікологічними і гістологічними методами (мікроскопія, культуральні дослідження) виявлено дріжджові грибки. Майже в 50 % усіх перфорацій знайдено локальний дріжджовий перитоніт, рідше траплялись дифузні перитоніти. Часто інфікованими дріжджовими грибками виявлялись зони ексудації і фібриноїдного некрозу. Кан-дидозний перитоніт — рідкісне явище після хірургічних операцій, перитонеального діалізу. Описані кандидозні перитоніти у новонароджених з множинними абдомінальними абсцесами, абсцесами мозку, бронхопневмоніями.
Нарешті, необхідно зазначити, що якихось специфічних симптомів, які б вказували на кандидозний характер ураження внутрішніх органів, майже немає. Про кандидозні ураження слід думати у випадках затяжного перебігу процесу, субфебрилітеті, відсутності ефекту від звичайних методів лікування, загостренні процесу при застосуванні антибіотиків. Етіологічний діагноз потребує лабораторного підтвердження.
Лікування дисемінованого, хронічного слизово-шкірного та вісцерального кандидозу.
Основним є призначення протигрибкових препаратів всередину: орунгал, нізорал, флуконазол тощо впродовж тривалого часу, курси лікування повторюють.
Кандидоз вульви і вапни
Часто спостерігають поєднане дріжджове ураження вульви і вагі-ни, що фігурує під назвою кандидозний вульвовагініт. Статевий шлях зараження — до 80 %. У сучасних умовах збудником кандидозного вульвовагініту у 20 % випадків є Candida glabrata, яка часто резистентна до відомих антимікотиків.
Клініка.
Слизова оболонка геніталій гіперемійована, набрякла, в складках — накопичення білого нальоту або крихт, відчуття свербіння, печіння, болючості. При вагітності — іноді значні виділення із піхви (фото 36).
Діагноз
підтверджують виявленням дріжджових грибків у нальотах, виділеннях.
Диференційний діагноз
— із гонококовим, трихомонадним вуль-вовагінітом.
Лікування.
Один із антимікотиків всередину (флуконазол, нізорал, орунгал).
Кандидоз інших урогенітальних локалізацій Кандидозний баланопостит
Це дріжджове запалення голівки статевого члена і препуціуму. Сприяючі чинники: цукровий діабет, масивна антибіотикотерапія, кортикостероїдна терапія. Можливе зараження статевим шляхом.
Клініка.
На слизовій оболонці — білі нальоти, плямиста еритема, іноді пустули, ерозії, сверблячка.
Діагноз
підтверджують виявленням дріжджових грибків при мікроскопії нальотів, матеріалу зскрібків із слизової оболонки.
Диференційний діагноз
— із баланопоститом гонококової, трихомонадної етіології, псоріазом, еритроплазією Кейра.
Лікування.
Призначають одну із протигрибкових мазей (нізорал, дермазол, клотримазол, дактарин чи інші), в резистентних випадках — один із антимікотиків всередину.
Лабораторна діагностика кандидозу
Ураження шкіри і слизових оболонок кандидозом має досить окреслену і характерну клінічну картину і в типових випадках не створює діагностичних труднощів. Для підтвердження діагнозу використовують мікроскопію нативних, рідше забарвлених препаратів. Для їх виготовлення беруть лусочки, матеріал зскрібків із шкіри, слизових оболонок, нігтів, гній, слиз, харкотиння, кал, осад сечі залежно від локалізації процесу. Використовують також серологічні реакції з дріжджовим антигеном (позитивним вважають результат при розведенні 1:160 і більше, низькі титри можуть бути у кандидоносіїв), внутрішньошкірні алергійні проби з кандидозним антигеном (вони можуть бути позитивним у тих, хто перехворів на кандидоз). Культуральну діагностику здійснюють при підозрі на кандидозний сепсис, ураження нервової системи тощо.
Профілактичні
заходи щодо кандидозу
1. Дезінфекція предметів догляду і білизни, гігієнічний догляд за новонародженими в пологових будинках.