Інфекційні хвороби шкіриСторінка 2
Клінічні різновиди імпетиго.
1. Кільцеподібне імпетиго: у центрі вогнищ ураження спостерігають зворотний розвиток, а по периферії — жовто-бурі кірочки у вигляді кілець, дуг, формуються вогнища із фестончастими (у вигляді напівкілець) межами, по периферії яких виникають нові пустули, що обумовлює ріст вогнищ.
2. Гостре дифузне імпетиго: частіше локалізується на шкірі кінцівок, де впродовж короткого часу утворюються значні ерозивні вогнища, вкриті відшарованим, зморщеним епідермісом, на периферії вогнищ — пустули із тоненькою покришкою; вогнища порівняно швидко поширюються.
3. Імпетиго волосистої частини голови: жовті кірочки, які хворі часто розчухують і на цих місцях утворюються вологі ерозивні ділянки, де знову формуються кірочки; волосся злипається.
4. Імпетигінозний (гнійний) риніт: гнійні кірочки, ерозії на слизовій оболонці носа.
5. Імпетигінозний хейліт (запалення слизової оболонки губ): гіперемія, набряклість, гнійні кірочки, болючі тріщини.
6. Імпетиго кутиків рота (заїди): щілиноподібна ерозія в кутах рота на тлі еритеми, незначної інфільтрації, по периферії — жовто-бурі кірочки, пустули.
7. Бульозне імпетиго (у 80 % збудники — стафілококи): виникають пузирі із тоненькою, в' ялою покришкою і каламутним або гнійним вмістом, що швидко руйнуються з утворенням блискучої вологої лакованої поверхні, на якій згодом формуються жовті кірочки.
Можливі ускладнення:
лімфангіїт, гнійний лімфаденіт, бешиха, флегмона, бактеріємія, сепсис.
Діагностика
клінічна, за необхідності — мазки за Грамом або посіви (бактеріологічне дослідження) з метою ідентифікації збудника і визначення його чутливості до антибіотиків.
Перебіг
хвороби без лікування кілька тижнів, місяців, раціональна терапія ліквідує процес упродовж 5-7 днів. Імпетиго не залишає руб -ців, тільки вторинні плями (тимчасову пігментацію), які згодом самі зникають. У дитячих колективах можливі спалахи, тому хворих дітей не допускають у дитячі колективи.
Диференційний діагноз.
Дерматити, ускладнена короста, герпес, бульозний пемфігоїд, пізня шкірна порфірія.
Лікування.
У випадках генералізованих висипань — загальна терапія антибіотиками, сульфаніламідами. Місцево: мазь мірамістину, стрептоциду, офлокаїн, лініменти стрептоциду, синтоміцину; банеоцин, бактробан, фукорцин та інші. Забороняють миття у ванній (автоіноку-ляція), шкіру навколо вогнищ протирають левоміцетиновим спиртом.
Профілактика.
Лікування та ізоляція хворих, особливо дітей, обробка мікротравм йододицерином та іншими дезінфікувальними засобами, дотримання гігієнічного режиму, усунення сприяючих чинників.
ЕПІДЕМІЧНИЙ ПЕМФІГУС
НОВОНАРОДЖЕНИХ (PEMPHIGUS EPIDEMICUS NEONATORUM)
Синонім.
Розповсюджене бульозне імпетиго.
Етіологія.
Стафілококи фагогрупи II, фаготипу 71.
Клініка.
Хвороба розвивається в перші дні життя дитини, частіше на 7-10 день; на тлі еритеми з'являються бульозні елементи із в'ялою зморшкуватою покришкою та незначною кількістю серозного ексудату, які швидко збільшуються, вміст стає серозно-гнійним. Вони швидко руйнуються, утворюються ерозії діаметром від 2-3 мм до кількох сантиметрів з нерівними фестончастими краями і соковитим рожевим дном, з серозно-слизовими виділеннями, оточені облямівкою із відшарованого епідермісу. При несприятливому перебігу ерозії зливаються, за кілька днів висипка може розповсюдитись на всю шкіру. В окремих випадках в центрі ерозії утворюються жовті кірочки, по периферії яких виникають нові бульозні елементи. Після епітелізації залишається тимчасова пігментація, лущення. В процес можуть втягуватись слизові оболонки рота, очей, статевих органів. Тяжкість хвороби залежить від площі ураження, тривалості перебігу. У випадках дисемінації процесу підвищується температура тіла, розвивається лейкоцитоз, прискорюється ШОЕ. Стан може бути тяжким із розвитком пневмоній, отитів, сепсису, диспепсії. У таких випадках прогноз несприятливий.