Інфекційні хвороби шкіриСторінка 14
Диференційний діагноз
— із трихофітією, фіксованою медикаментозною еритемою, рожевим пітиріазом.
Лікування.
Окремі вогнища змащують протигрибковими мазями, йоддицерином, у дисемінованих випадках — протигрибкові препарати всередину.
Профілактика.
Особиста гігієна, виявлення та лікування хворих тварин, дезінфекція предметів, що були у користуванні хворих, профо-гляди в дитячих колективах, своєчасне лікування хворих тощо.
Антропонозна мікроспорія
Хвороба трапляється рідко.
Етіологія.
Збудник — грибок Microsporum audouinni. Джерело зараження.
Хворі діти.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворими, через забруднені грибками предмети, хвороба дуже контагіозна, інкубаційний період 4-6 тижнів.
Клініка.
Виникають запальні червоні круглі (як печатка) плями, оточені запальним віночком, на поверхні — лущення, окремі вузлики, пустули; у центральній частині плями схильні до зворотного розвитку, очищення і туди знову переселяється грибок. У такому разі плями, мають вигляд концентричних кілець (фото 29). Вони схильні до периферійного росту, злиття і утворення різних фігур.
Діагноз
підтверджують виявленням збудника при мікроскопії лусочок.
Диференційний діагноз
— із трихофітією, рожевим пітиріазом, фіксованою медикаментозною еритемою.
Лікування.
У дисемінованих випадках — протигрибкові препарати всередину без застосування місцевої терапії, окремі вогнища змащують протигрибковими мазями, йоддицерином.
Профілактика.
Виявлення та своєчасне лікування хворих, дезінфекція одягу і предметів, якими користувався хворий, профогляди у дитячих колективах, санітарно-просвітня робота.
Поверхнева трихофітія трапляється рідко; етіологія, клініка, лікування — аналогічні іншим локалізаціям (див. «Поверхнева трихофітія кистей»).
Інфільтративно-гнійна трихофітія — див. «Інфільтративно-гнійна трихофітія кистей».
ДЕРМАТОФІТІЯ ПАХОВА
Синоніми.
Пахова епідермофітія, облямована екзема. Етіологія.
Збудник — грибок Epidermophyton floccosum. Джерело зараження.
Хворі люди.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворими, через предмети (рушники, білизну тощо). Хвороба досить контагіозна, розвиткові хвороби сприяє підвищена пітливість.
Клініка.
Типовою локалізацією є пахові, пахово-стегнові складки, можуть уражатись також міжсіднична складка, складки під грудними залозами, рідко пахвові, шкіра тулуба, кінцівок. У цих ділянках виникають гострозапальні, червоні, набряклі, круглі, чітко відмежовані плями, які мають здатність до периферійного росту, злиття, утворення вогнищ з поліциклічними обрисами, на поверхні лущення. По периферії вогнищ добре виражений безперервний набряклий валок, на якому утворюються везикули, міліарні пустули, ерозії, кірочки, лусочки, іноді буває невелике мокнення, виражена сверблячка, що нагадує екзематозний процес. Звідси і походить інша назва хвороби — облямована екзема (тобто облямована валком), яку запропонував австрійський дерматолог Гебра, коли ще була невідома грибкова етіологія хвороби. Згодом у центрі вогнищ відбувається зворотний розвиток процесу, шкіра блідне, спостерігають тільки лущення. Перебіг хронічний, прогресуючий, із загостреннями влітку.
Діагностика.
- наявність гострозапального валка по периферії із поліморфною висипкою;
- типова локалізація;
- сверблячка;
- мікроскопічно виявляють нитки міцелію.
Диференційний діагноз
— із руброфітією складок, кандидозом складок, еритразмою, попрілістю.
Лікування.
Змащування протигрибковими мазями, за наявності гострозапальних явищ і вираженої сверблячки рекомендують комбіновані мазі, що містять протигрибковий препарат і кортикостероїд, який усуває гострозапальні явища і сверблячку (мікозолон, траво-корт, тридерм). Змащують двічі на день до повної ліквідації симптомів, у подальшому — один раз на день ще 10-15 днів з метою профілактики рецидивів.