Інфекційні хвороби шкіриСторінка 5
Лікування.
Гігієнічний режим, часта зміна білизни, змащування фукорцином, левоміцетиновим спиртом, зрошення аерозолями поль-кортолон, оксикорт, у тяжких випадках — антибіотики.
Псевдофурункульоз (pseudofurunculosis)
Синонім.
Множинні абсцеси у дітей. Етіологія.
Стафілококи.
Клініка.
Це глибоке множинне запалення мерокринових потових залоз, яке розвивається в ослаблених дітей грудного віку, рідше 1-4 років, при поганому догляді, підвищеній пітливості. Типова локалізація на волосистій частині голови, спині, сідницях, стегнах. З'являються болючі вузли різної величини, шкіра над ними червоного кольору із синюшним відтінком. Спочатку вони щільні, згодом стають м'якими внаслідок гнійного розплавлення тканин, утворюється нориця, з якої виділяється сметаноподібний гній; можливе утворення виразок, що загоюються рубцем, розвиток поліаденіту, підвищення температури тіла. Перебіг затяжний, висипка з'являється періодично, можливе ускладнення флегмонами, сепсисом.
Лікування.
Антибіотики, антистафілококовий гаммаглобулін, ан-тистафілококова плазма, внутрішньом'язове введення крові матері, вітаміни С, В6, А, левамізол, метилурацил. Місцеве лікування має другорядне значення і проводиться як при фурункулі.
Профілактика.
Гігієнічний режим.
Звичайна ектима (ecthyma vulgare)
Етіологія.
Змішана флора — стрептококи і стафілококи, гангренозну ектиму спричиняє синьогнійна паличка.
Клініка.
Хвороба може починатися із стрептококової фліктени, стафілококової пустули або бульозного елемента на інфільтрованій основі, вміст якого стає гнійним, інфільтрат частково розпадається, формується кірочка, щільно вставлена в тканину (фото 9). При знятті кірочки утворюється кругла виразка (процес глибокий) з валикоподібними краями, які дещо підвищуються, і кровоточивим дном, вкритим гнійним і некротичним нальотом. У процесі загоєння виразка виповнюється грануляціями і на її місці залишається рубець.
Гангренозна ектима частіше виникає у хворих на септицемію із нейтропенією: набряклі червоні плями перетворюються у геморагічні пузирі, згодом виразки, щільні темні кірочки, облямовані еритемою.
Диференційний діагноз
— із фурункулами, карбункулами, імпетиго.
Лікування.
Якщо ектима нечисленна, можна обмежитись місцевою терапією, засобами, які використовуються для лікування імпети-го. У дисемінованих випадках показана загальна терапія (антибіотики, сульфаніламіди). При гангренозній ектимі показаний ципрофлоксацин.
Профілактика.
Раціональна терапія первинних проявів піодер-мій. Обробка мікротравм дезінфікувальними засобами (йоддицерин). Гігієнічний режим.
ХРОНІЧНІ ПІОДЕРМІЇ
Хронічна
дифузна стрептодермія
Вона розвивається із гострого дифузного чи звичайного імпетиго у випадках нераціональної терапії, зниження опірності організму і затяжного перебігу впродовж кількох місяців. Вогнища ураження мають чіткі фестончасті контури і віночок відшарованого епідермісу по периферії, синюшно-білого кольору, інфільтровані, подекуди виникають ерозії, пошарові жовто-серозні кірочки. Вони можуть нагадувати псоріатичні ураження. У період загострення спостерігають мокнен-ня, набряк, еритему, по краю з'являються нові вогнища. Локалізація на гомілках, ступнях.
Лікування
таке ж, як і імпетиго.
Хронічна
глибока виразково-вегетуюча піодермія
Етіологія.
Стафілококи, стрептококи, кишкова і синьогнійна палички.
Клініка.
Хвороба починається із пустули чи фолікулітів, які, зливаючись, утворюють синюшно-червоні бляшки м'якої консистенції з чіткими межами, що виступають над поверхнею шкіри. На поверхні цих бляшок утворюються виразки, іноді суцільні, згодом з' являються папіломатозні розростання, вкриті кірочками. При натискуванні на бляшки виділяється гнійна або кров' янисто-гнійна рідина. Вони схильні до периферійного повзучого росту із поступовим загоєнням в центральній частині і утворенням там нерівних, із сосочками і «містками» рубчиків. Вогнища можуть бути поодинокими чи множинними, можуть зливатись, захоплюючи значні ділянки, найчастіше процес локалізується на волосистій частині голови, верхніх кінцівках, лобку, в пахових і пахвинних ділянках, гомілках. Перебіг тривалий впродовж місяців і років з періодами часткових ремісій і загострень.