Інфекційні хвороби шкіриСторінка 6
Диференційний діагноз
— із коліквативним туберкульозом шкіри, глибокими мікозами.
Шанкроподібна піодермія
Етіологія.
Стафілококи, стрептококи.
Клініка.
Хвороба починається із утворення везикули, згодом виникає ерозія або виразка із щільною основою, кругла або овальна. Пізніше на поверхні формується геморагічна кірочка. Дно виразки рівне, рожеве, із піднятими краями, незначними виділеннями, діаметр 1-2 см. Суб'єктивних відчуттів нема. Регіонарні лімфовузли щільні, неболючі, не з'єднані між собою і з підлеглими тканинами. Висипка локалізується на геніталіях, губах та інших ділянках (фото 10). Існує 2-3 тижні, загоюється із утворенням поверхневого рубчика або без нього. Отже, клініка цієї піодермії нагадує твердий сифілітичний шанкр, з яким проводиться диференційна діагностика (повторні негативні результати досліджень на бліду трепонему і негативні результати серологічних реакцій).
Лікування хронічних піодермій
Крім антибіотиків, використовують імуно стимулятори та імуно-модулятори, солкосерил, біостимулятори, гаммаглобулін, вітаміни А, Е, В6, С.
Антибіотики бажані широкого спектра дії, які комбінують із невеликими дозами кортикостероїдів та проспідином. Місцева терапія має другорядне значення і спрямована на очищення вогнищ від гною, стимуляцію грануляцій (дезінфікувальні примочки, аерозолі оксицикло-золь, оксикорт, полькортолон, пантенол, 5-10 % дерматолова або ксероформна мазі, дермазин, мірамістинова мазь, солкосерил-желе або мазь, пантестин, йоддицерин, банеоцин, олазоль).
ЕРИТРАЗМА
Етіологія.
Збудник — грампози-тивна паличка, представник нормальної мікрофлори шкіри людини. За сприятливих умов набуває патогенних властивостей і спричиняє поверхневу інфекцію шкіри, паразитує тільки у роговому шарі епідермісу. Хвороба не заразна.
Сприяючі чинники
— гіпергідроз, мацерація, цукровий діабет, ожиріння, спекотна і волога погода.
Клініка.
Типова локалізація — складки пахово-стегнові, пахвові, під молочними залозами у жінок, міжпальцеві на ступнях. Виникають незапальні плями, схильні до злиття і утворення великих вогнищ із чіткими, іноді фестончастими або дугоподібними обрисами. На поверхні плям висівкоподібне лущення, колір — світло-коричневий або цеглясто-червоний. При зворотному розвитку центр плям блідне або виникає бура пігментація (фото 11). В міжпальцевих складках ступень — ерозії, оточені відшарованим епідермісом у вигляді комірця. Хвороба не спричиняє суб' єктивних відчуттів, рідко незначний свербіж. В умовах посиленого потіння і механічного тертя в ділянках ураження з' являються еритема, набряк, печіння і відчуття сверблячки (дерматит), що маскує первинині прояви основної хвороби.
Діагностика
не складає труднощів, під лампою Вуда — червоне свічення.
Диференційний діагноз
проводять із паховою дерматофітією, руброфітією складок, кандидозом складок, дерматитами, попрілістю.
Лікування.
У випадках подразнення основного вогнища (дерматит) показаний мікозолон, травокорт, а після ліквідації гострозапаль-них явищ можна застосовувати клотримазол, дактарин, певарил, тра-воген, а також еритроміцинову мазь, у дисемінованих випадках — еритроміцин всередину.
Профілактика
спрямована на зменшення пітливості. Застосовують дитячу присипку, присипку «Комфорт», гальманін, протирання борно-саліциловим спиртом тощо.
МІКОЗИ
Мікози (грибкові ураження шкіри) за частотою посідають друге місце серед усіх хвороб шкіри. За даними ВООЗ, у третини населення спостерігають мікози, найчастіше ступень, в тому числі оніхоміко-зи, і кількість цих уражень постійно збільшується. В патогенезі мікозів відіграють певну роль такі чинники:
- вік: а) на мікроспорію хворіють переважно діти, у яких шкіра виділяє менше жирних кислот, що мають фунгіцидні властивості; б) дерматофітії ступень домінують у старшому віці (у похилому віці ними страждає до 80 % людей), чому сприяють гіпогідроз, варикоз, атеросклероз, імунодепресивні стани, часте вживання ліків;