Інфекційні хвороби шкіриСторінка 15
Профілактика.
Дотримання правил особистої гігієни, зменшення пітливості (дитяча присипка, «Гальманін», «Комфорт»), дезінфекція предметів спільного користування.
Випадки трихофітії, мікроспорії, фавусу підлягають обв'язковій реєстрації та обліку. У колективах ( школи, дитячі садочки) при виявленні цих мікозів здійснюють профілактичні огляди дітей, оглядають
також сімейні контакти з метою виявлення хворих і своєчасного їх лікування. Підлягають ветеринарному огляду велика рогата худоба, кішки, собаки тощо.
РІЗНОКОЛЬОРОВИЙ ПІТЙРІАЗ (PITYRIASIS VERSICOLOR)
Синонім.
Висівкоподібний лишай.
Це поверхневий мікоз, який уражає переважно роговий шар епідермісу.
Етіологія.
Збудник Malassezia furfur, який належить до дріжджо-подібних грибків, може знаходитись на шкірі як сапрофіт у роговому шарі і волосяних фолікулах. Хвороба не заразна. Збудник продукує ліпооксигеназу, яка окислює ненасичені жирні кислоти шкірного сала в дикарбонові кислоти, що інгібують тирозиназу меланоцитів. Це призводить до зниження синтезу меланіну і, як наслідок — утворення гіпопігментованих плям.
Провокуючі чинники.
Пітливість, жирна себорея, у малих дітей — змащування шкіри жиром, підвищений рівень кортизолу в крові (кушингоїд), тривале лікування кортикостероїдами.
Клініка.
На шкірі грудей, спини, шиї, плечей, живота, під пахвами, в паху, рідко — обличчя з'являються незапальні плями різних розмірів з чіткими обрисами, схильні до злиття і утворення вогнищ із фестончастими межами, різного кольору (коричневий, бурий, цеглястий та інші). На поверхні плям — висівкоподібне лущення (фото 30). Часто вогнища ураження є і на волосистій частині голови, вони непомітні, волосся не уражається, тому в цій ділянці не проводять лікувальних процедур, що згодом сприяє рецидивам. Суб'єктивних відчуттів нема. Перебіг хронічний, хвороба схильна до рецидивів. Після за-смагання на сонці, що теж є лікувальним заходом, на тлі засмаглої шкіри чітко виділяються світлі плями (псевдолейкодерма), що досить турбує хворих (фото 31). Лейкодерма залишається на тривалий час (до року) після вилікування хвороби. Вона особливо помітна в осіб із смуглою шкірою. Розрізняють такі форми:
- гіперпігментована;
- ахроматична;
- фолікулярна (світлі, круглі, маленькі плями із лущенням навколо пушкового волосся).
Діагностика:
- йодна проба Бальзера: змащують уражену шкіру, захоплюючи здорові ділянки, спиртовим розчином йоду. В разі позитивної проби плями посилено всмоктують йодний розчин і набувають темного кольору, добре контуруються (фото 30);
- симптом стружки: зішкрябують предметним склом або лезом пляму і на її поверхні з'являється, білувата смужка лусочок, які до проведення проби не виявлялись візуально, особливо в осіб, які недавно милися;
- мікроскопія лусочок виявляє елементи грибка;
- у проміннях люмінесцентної лампи виявляють золотаво-жовте або зелено-синє свічення.
Диференційний діагноз
— із рожевим пітиріазом, сифілітичною розеолою, сифілітичною лейкодермою, вітиліго, себореїдами.
Лікування.
У випадках обмежених вогнищ — втирання двічі на день протигрибкових мазей (клотримазол, клотрисал, нізорал, кето-дін, дермазол), йоддицерину впродовж 2-4 тижнів. У разі значної дисемінації процесу — нізорал (кетоконазол) всередину по 200 мг/добу 10-20 днів, орунгал (ітраконазол) по 200 мг/добу 7 днів, флуконазол 300-400 мг 1 раз на тиждень 2-4 тижні.З метою профілактики рецидивів змащують також навколишні ділянки шкіри, де можуть бути непомічені маленькі вогнища ураження, а за наявності вираженої лупи на волосистій частині голови використовують шампунь «Нізорал», «Дермазол», «Перхотал», «Еберсепт». Впродовж 2-3 місяців після основного курсу лікування теж з метою попередження рецидивів місця колишньої висипки і навколишню шкіру протирають двічі на тиждень саліциловим, борним, резорциновим спиртом, настоянкою білої чемериці. З метою прискорення репігментації на ділянки псевдолейко-дерми призначають еритемні дози УФ-опромінювання після закінчення лікування протигрибковими препаратами.