Інфекційні хвороби шкіриСторінка 11
Збудник — грибок Trichophyton tonsurans.
Джерело зараження.
Хворі на трихофітію.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворими, через рукавички, рушники, якими користувався хворий.
Клініка.
Запальні, червоні, круглі плями із інфільтрованим, набряклим валком по периферії, на якому є папули, пустули, кірочки, із лущенням у центрі (як печатка), плями схильні до периферійного росту,
злиття, утворення вогнищ із неправильними обрисами. Запальні явища виражені значно менше, ніж при інфільтративно-гнійній трихофітії.
Діагностика.
Виявлення міцелію грибка в лусочках, покришках пустул.
Диференційний діагноз.
Дерматити, екзема, руброфітія.
Лікування.
Протигрибкові мазі, йоддицерин, у дисемінованих випадках — протигрибкові препарати всередину.
Профілактика.
Дотримання гігієнічних правил, уникнення кон-тактів із хворими та речами (рукавички, рушники тощо), що були у їхньому користуванні.
Мікроспорія
кистей
Така локалізація мікроспорії трапляється дуже рідко. Зазвичай, це зоонозна форма, хворіють переважно діти, локалізація — тильні поверхні кистей.
Етіологія.
Збудник — грибок Місгс^рогшгі сапІ8.
Джерело зараження.
Коти, переважно хворі кошенята.
Шляхи зараження.
Безпосередній контакт із хворими на мікроспорію котами, через предмети, на яких є забруднена грибками шерсть, лусочки хворих тварин. Контагіозність значна. Від хворих дітей заражаються дуже рідко. Інкубаційний період 3-7 днів.
Клініка.
Червоні плями круглої форми із чіткими межами, схильні до периферійного росту, злиття і утворення вогнищ із фестончастими краями, оточеними вираженим запальним валком, на поверхні плям — лущення, окремі пустули.
Діагноз
підтверджують виявленням міцелію грибка у лусочках.
Диференційний діагноз
— із дерматитом, руброфітією, інфільтративною трихофітією.
Лікування.
Протигрибкові мазі, йоддицерин, у дисемінованих випадках — протигрибкові препарати всередину.
Профілактика.
Уникнення контакту із хворими котами та предметами, забрудненими шерстю хворих кішок, обстеження контактних дітей у дитячих колективах, карантин 2 тижні, ізоляція та лікування хворих тварин, санітарно-освітня пропаганда.
ДЕРМАТОФІТІЯ СТУПЕНЬ
Частіше уражаються підошви.
Етіологія.
Переважно збудником є грибок Trichophyton rubrum, рідше — Trichophyton mentagrophytes var. interadigitale, і ще рідше — Epidermophyton floccosum.
Джерело зараження.
Хворі люди.
Шляхи зараження.
Зараження відбувається через забруднене грибками взуття, рушники, килимки тощо, а також у лазнях, душових, спортзалах, де відлущений епідерміс, частинки нігтів, уражені грибками, потрапляють на вологу шкіру ступень. Сприяючі чинники: гіпергідроз, попрілість, мацерація, тісне взуття, мікротравми, потертість, недостатній гігієнічний догляд за ступнями.
Клініка.
Виділяють такі клінічні форми дерматофітії ступень.
1. Сквамозна форма: на тлі незначної еритеми або без неї в ділянці склепіння ступень, в складках між пальцями і під ними з'являється невелике лущення, схильне до поширення на бокові поверхні ступень; в глибині міжпальцевих складок іноді сверблячі тріщини. На підошвах вогнища лущення можуть мати чіткі межі із відшарованим епідермісом по периферії, шкіра суха, складки ніби посипані борошном.
2. Сквамозно-гіперкератотична форма: на тлі сухості — лущення шкіри підошов, в місцях тиску, особливо в ділянці п'ят, розвиваються ділянки дифузного потовщення шкіри, подібні до змозоліло-стей жовтуватого кольору, на поверхні яких є різної глибини тріщини, складки шкіри ніби посипані борошном (фото 23).
3. Інтертригінозна форма: у міжпальцевих складках, під пальцями — еритема, мацерація з відшаруванням білуватого рогового шару епідермісу, тріщини, везикули, пустули, ерозії, сверблячка, печіння, болючість (фото 24).