Дерматит та екземаСторінка 6
Диференційний діагноз
— із кандидозом, себорейною екземою, псоріазом складок.
Лікування.
Гігієнічний режим, часта зміна пелюшок, регулярне купання дітей. Після висушування уражені ділянки змащують маззю «Деситин», дитячим кремом, іноді добрий ефект дає дитяча присипка. При підозрі на бактерійне чи дріжджове ураження — мікозолон, тридерм.
Профілактика.
Дотримання гігієнічного режиму, ретельне споліскування пелюшок після прання милом, пральним порошком, використання дитячої присипки, мазі «Деситин».
АЛЕРГІЙНІ
ДЕРМАТИТИ
АЛЕРГІЙНЙЙ КОНТАКТНИЙ ДЕРМАТИТ (DERMATITIS ALLERGICA)
Етіологія.
Найчастіше причиною цього дерматиту є контакт із різними хімічними речовинами. Це:
- ліки — неоміцин, гентаміцин, новокаїн, лідокаїн, сульфаніламіди, фурацилін, етакридину лактат, синтоміцин, які застосовують у вигляді розчинів, мазей тощо;
- парафенілендіамін — чорні та інші темні барвники для тканин, типографські фарби;
- перуанський бальзам — парфуми;
- скипидар — розчини, креми для взуття, типографські фарби;
- сульфат нікелю — метали, металізовані тканини, прикраси, каталізатори;
- сульфат кобальту — цемент, розчини для гальванізації, машинні мастила, тіні для повік, хладагенти;
- тіурам — гумові вироби;
- формальдегід — дезінфікувальні засоби, полімери, формідрон;
- хромати — цемент, антиоксиданти, машинні мастила, сірники;
- ефіри параоксибензойної кислоти — харчові консерванти;
- латекс — рукавички;
- кератин — шерсть морських свинок.
Патогенез.
Антиген (алерген) захоплюється клітинами Лангер-ганса, в яких він частково розщеплюється і зв'язується з молекулами НЬА класу II. Клітини Лангерганса мігрують із епідермісу в регі-онарні лімфовузли, де відбувається презентація антигену Т-лімфоцитам. Т-лімфоцити сенсибілізуються, проліферують та із лі-мофузлів переходять у кров. Таким чином, уся шкіра сенсибілізується до цього антигену. Т-лімфоцити звільняють цитокіни і впливають на інші клітини, які теж виробляють цитокіни при зустрічі із цим антигеном. Алергійний контактний дерматит виникає тільки у сенсибілізованих осіб. Концентрація алергену не має значення, тяжкість дерматиту визначається ступенем сенсибілізації. Вона до певних алергенів може тривати впродовж місяців і років. Розвивається не раніше, ніж через 1-2 тижні після контакту із сильним алергеном, іноді через місяці, роки після контакту із слабким алергеном.
Клініка.
Як засвідчує сама назва, висипка виникає перш за все в місцях контакту з певними речовинами. Це може бути еритема, ери-темно-сквамозні, папульозні, везикульозні, бульозні елементи в різних комбінаціях, ерозії, кірочки, лущення, ліхеніфікація (у випадках хронічного перебігу).
Клінічні особливості, які відрізняють алергійний контактний дерматит від простого (іритативного — від слова ітЧапо — подразнювати).
1. Дерматит розвивається після повторних контактів із речовинами після певного латентного періоду, необхідного для розвитку сенсибілізації.
2. Висипка локалізується не тільки на місцях контакту із певними речовинами, а й на віддалених ділянках шкіри (переважно еритемно-сквамозна, папульозна різної вираженості).
3. Алергійний контактний дерматит супроводжується ознаками, характерними для екземи: мікровезикуляція, справжній поліморфізм, мокнення, схильність до рецидивів.
4. Дерматит не завжди регресує після усунення контакту із речовинами, які спричинили його розвиток.
Перебіг
може бути гострий, підгострий і хронічний.
Патогістологія.
Міжклітинний набряк в епідермісі, гіперплазія і гіпертрофія ендотеліальних і перителіальних елементів судин, звуження їх просвіту, периваскулярна інфільтрація.
Діагностика
грунтується, крім клінічних даних, на вказівці про контакт хворого з певними алергенами, а також позитивних шкірних алергологічних тестах (аплікаційні тести).
Лікування.
Виявити і усунути вплив алергену. Показана загальна гіпосенсибілізуюча терапія: тіосульфат натрію, кальцію хлорид чи глю -конат внутрішньовенно, антигістамінні препарати: феністил, терфена-дин, астемізол, фенкарол та інші; сечогінні препарати, особливо за наявності значних набряків (фуросемід), ентеросорбенти, в тяжких випадках — кортикостероїди.
Місцева терапія. За наявності вираженої еритеми, набряку, бу-льозних елементів — холодні примочки, згодом — кортикостероїдні мазі. На значні ділянки алергійної висипки — індиферентна збовтувана суміш. Бажано виключити з раціону харчові алергени (шоколад, гриби, мед, какао, апельсини та інші), екстрактивні речовини (бульйони, холодець). З метою профілактики рецидивів у міжрецидивний період можна проводити курси лікування гістагло-буліном.