Дерматит та екземаСторінка 15
Лікування.
За можливістю виявити причину і усунути її. Місцево — протирання слабким розчином оцту (1-2 ложки на склянку води), 1-2 % спиртовим розчином ментолу, кортикостероїдні лосьйони, мазі.
2. Генералізований (універсальний) свербіж.
Цей стан відрізняється від усіх інших шкірних хвороб тим, що є інтенсивний свербіж шкіри без попередніх змін на ній, хоча з часом можливі екскоріації.
Можливі причини
- ендокринні розлади: цукровий діабет, клімакс, дисменорея, вагітність, гіпотиреоз, стан після видалення яєчників;
- хвороби гепатобіліарної системи і шлунково-кишкового тракту;
- лімфома Ходжкіна, хронічні лейкози, синдром Сезарі;
- нервові хвороби: неврози, істерія, депресія;
- токсичні впливи: виробничі, побутові, медикаментозні (свербіж шкіри може бути єдиним симптомом непереносимості певних ліків);
- холодова сверблячка, іноді на тлі кріоглобулінемії (в цих випадках добрий ефект справляє ципрогептадин (перитол));
- серцевий шкірний свербіж у тяжких серцевих хворих;
- сверблячка від тривалих ванн;
- старечий шкірний свербіж: немає розчухів, нігті поліровані, сухість шкіри, тривалий перебіг;
- свербіж як прояв паранеоплазії, тоді, коли він супроводжує злоякісні хвороби внутрішніх органів. Іноді може передувати розвиткові злоякісних пухлин упродовж місяців і років.
Лікування.
Виявлення і за можливістю санація супровідної патології, симптоматична терапія як у випадках pruritus ani. Особливо резистетний до терапії старечий свербіж, у цих випадках ще рекомендують еритемні дози УФ-опромінювання, тривале вживання відвару хвоща польового за відсутності хвороб нирок, антидепресанти, кальцію пангамат, цинаризин, ксантинолу нікотинат.
Профілактика.
Виявлення і санація супровідної патології.
ЕКЗЕМА (ECZEMA)
Етіологія і патогенез
екземи достеменно не встановлені. У розвитку екземи мають значення спадкові чинники, розлади нейрогуморальної регуляції, функціональна недостатність шкіри і підвищена чутливість до зовнішніх впливів, послаблення імунологічної специфічної і неспецифічної реактивності, сенсибілізація до антигенів (хімічних, бактерійних, грибкових, фізичних, харчових), явища автоагресії і ав-тоалергії.
З патофізіологічного погляду екзему розглядають як алергійну реакцію сповільненого типу, з патанатомічного — як запалення в дермі та епідермісі.
Класифікація.
Єдиної класифікації екзем немає. Враховуючи різні погляди, можна запропонувати такий варіант:
1. Справжня (істинна, ідіопатична) екзема.
2. Мікробна: а) варикозна;
б) паратравматична;
в) мікотична;
г) сосків і ареол у жінок та інші.
Справжня (істинна, ідіопатична) екзема.
Розрізняють такі стадії розвитку екзематозного процесу:
- еритемна;
- папульозна;
- везикульозна;
- мокнення;
- кір очкова;
- сквамозна;
- імпетигінозна;
- стадія ліхеніфікації (фото 73).
Екзематозний процес розвивається не завжди в зазначеній послідовності, одна стадія може переходити в іншу, оминаючи попередні, і на одній ділянці шкіри можуть одночасно існувати різні стадії.
На тлі еритеми виникають ексудативні папули, мікровезикули, які розміщуються під роговим шаром епідермісу і тому швидко руйнуються, особливо під впливом розчухів, утворюючи мікроерозії (точкові ерозії), на поверхні яких виступають крапельки серозного ексудату, наче роса (серозні, або екзематозні колодязі). Це явище точкового мокнення дуже характерно для екзематозного процесу. Згодом ексудат засихає, утворюючи кірочки, при відпаданні яких залишається лущення (фото 70). Якщо ж у стадії везикуляції приєднується піококова інфекція, то згодом кірочки стають грубими, масивними і нагадують імпетиго. Отже, в екзематозних вогнищах спостерігають строкатість висипки (справжній і несправжній, еволюційний поліморфізм), тобто одночасно існують різні первинні і вторинні елементи (плями, папули, везикули, пустули, ерозії, кірочки, лусочки, розчухи). Характерним вважають чергування уражених і неуражених ділянок шкіри («архіпелаг островів»). Висипка симетрична, супроводжується вираженою сверблячкою. При затяжному перебігу шкіра потовщується, інфільтрується, посилюється її малюнок, розвивається ліхеніфікація, яка характерна для хронічного перебігу процесу, можуть бути болючі тріщини, особливо на місцях, які постійно розтягуються (фото 72). Отже, можна виділити характерні особливості справжньої екземи:
- початок хвороби без видимої причини на незміненій шкірі;