Дерматит та екземаСторінка 13
Клініка.
Висипка з'являється через кілька годин після вживання відповідних ліків. Спочатку виникає одна або кілька круглих чи овальних плям діаметром від 1 до 10 і більше сантиметрів, чітко обмежених, буро-синюшного кольору з лівідним або бузковим відтінком, периферія яких більш яскравого червоного кольору (фото 69). При тривалому існуванні переважають бурі відтінки. В центрі плям можуть бути бу-льозні елементи (бульозна, або пемфігоїдна форма). Висипка існує довго (тижні, місяці) і залишає після себе стійку пігментацію. Розрізняють такі варіанти еритем, спричинених сульфаніламідами: плямиста, пемфігоїдна, екземоподібна, типу вузлуватої еритеми, у вигляді інфільтрованих бляшок. Висипка може супроводжуватись незначним відчуттям печіння, сверблячки чи болючості при пемфігоїдній формі на слизових оболонках, коли на місці бульозних елементів утворюються ерозії. Часта локалізація на слизових оболонках рота (губи), геніталій (голівка статевого члена), в міжпальцевих складках кистей, ступень, рідше — на інших ділянках. На слизових оболонках губ, геніталій фіксовані еритеми мають вигляд синюшних, іноді чорних, плям, що дуже турбує хворих. Можлива поява висипки в уретрі, на кон' юнк-тиві (уретрит, кон'юнктивіт). Найхарактернішою особливістю фіксованих еритем є те, що при повторному вживанні відповідних ліків висипка з'являється, насамперед, на тих самих місцях,
хоча може виникати і на нових ділянках. Цей факт має діагностичне значення. При підозрі на цю патологію хворому з його згоди дають таблетку відповідного препарату. У випадках позитивного результату в старих вогнищах через кілька годин спостерігають феномен спалаху: плями стають яскравішими, з' являються відчуття печіння, сверблячки.
Диференційний діагноз
проводять з багатоформною еритемою, хворобою Лож'є, сифілітичною розеолою, мігруючою хронічною еритемою (хвороба Лайма), на слизових оболонках — з пемфігусом.
Лікування
симптоматичне (стероїдні мазі), в дисемінованих випадках — антигістамінні препарати, відміняють підозрілий препарат. Післязапальна пігментація може зберігатись роками.
Профілактика
полягає в тому, щоб заборонити вживати відповідні чи подібні за хімічною будовою ліки. Слід пам'ятати, що окремі препарати можуть входити до складу офіцинальних комбінованих препаратів (корвалол, теофедрин тощо).
ДЕРМАТИТ, СПРИЧИНЕНИЙ ХАРЧОВИМИ ПРОДУКТАМИ, ПРИЙНЯТИМИ
ВСЕРЕДИНУ
Трапляється значно рідше, ніж дерматит, спричинений ліками. Його розвиток можуть провокувати харчові алергени або речовини, які утворились при тривалому зберіганні продуктів, псуванні, а також різні домішки (консерванти, барвники тощо).
Клініка, лікування, профілактика
— як у випадках генералізо-ваної висипки, спричиненої ліками.
СВЕРБЛЯЧІ ДЕРМАТОЗИ
ПРОСТИЙ ХРОНІЧНИЙ ЛИШАЙ (LICHEN SIMPLEX CHRONICUS)
Синонім.
Обмежений нейродерміт.
Етіологія і патогенез
остаточно не встановлені. Шкіра хворих дуже чутлива до подразнень. Хвороба розвивається внаслідок тривалої локальної сверблячки в осіб, шкіра яких здатна реагувати на постійні механічні подразнення розвитком ліхеніфікації. Цьому можуть сприяти нервово-психічні впливи, супровідна патологія гепато-біліарної системи, шлунково-кишкового тракту тощо. Хвороба розвивається в більшості випадків після 20 років.
Клініка.
Характерна локалізація: потилична ділянка, волосиста частина голови, внутрішні поверхні стегон, гомілки, калитка, вульва, лобок, періанальна ділянка, але може бути й інша локалізація. Вогнища овальні або подовгастої форми і в типових випадках мають три зони:
- в центрі вогнища ліхеніфікація: шкіра інфільтрована, щільна, малюнок шкіри виражений, вона суха, іноді на поверхні — екскоріації, геморагічні кірочки; це може бути єдиним симптомом цієї хвороби;
- середня папульозна зона: невеличкі папули блідо-рожевого, сірого чи жовтуватого кольору, надалі набувають темнішого відтінку, із гладенькою поверхнею і перламутровим блиском, який виявляється при боковому освітленні, часто є геморагічні кірочки внаслідок розчухів, ця зона не є обов'язковою;
- периферійна пігментована зона теж не є обов'язковою.
Отже, кардинальними симптомами простого хронічного лишаю є:
- первинна інтенсивна сверблячка, часто у вигляді нападів;
- ліхеніфікація;
- сухий характер ураження, відсутність мокнення, що відрізняє процес від хронічної екземи. Лущення незначне. Вогнище може бути одне або декілька.
Атипові форми:
1. Гіпертрофічна форма (гігантська ліхеніфікація): шкіра в ділянках ураження дуже потовщена, груба, вогнища підвищуються над рівнем шкіри, на поверхні іноді виявляють вузлуваті та бородавчасті утворення.