Дерматит та екземаСторінка 5
Суха себорея.
Часто проявляється у дітей до періоду статевого дозрівання, на волосистій частині голови у дітей перших тижнів життя утворюються лусочки брудно-сірого кольору на незміненій, а згодом гіперемійованій шкірі. При подразненні можлива ексудація, утворення жовтих кірочок. Ще процес локалізується на розгинальних поверхнях кінцівок, бокових поверхнях тулуба, де є дрібнопластинча-сте лущення, волосся сухе, виражений фолікулярний кератоз, лущення шкіри волосистої частини голови, сверблячка.
Змішана себорея
трапляється частіше у чоловіків. Жирна себорея на обличчі комбінується із сухою волосистої частини голови або на шкірі обличчя — явища рідкої жирної себореї, а на голові — густої жирної себореї.
Лікування себореї.
Показані вітаміни Н (біотин), рибофлавін, вітамін В6, А, К, токоферол, біостимулятори, препарати цинку (цинкте-рал).
Місцево на волосисту частину голови — шампуні «Нізорал», «Еберсепт», «Дермазол», «Перхотал», «Альгопікс», «Фреєдерм-цинк», "Фреєдерм-тар» (містить дьоготь), «Клас ревіталь-кератин» (для сухого і ушкодженого волосся), «Клас ревіталь-гербаль» (для жирного волосся), «Клас ревіталь-пірітіон» (при вираженій лупі) та інші. Для догляду за шкірою і волоссям використовують численні шампуні і креми, в анотаціях до яких вказані показання для їх використання. У випадках жирної себореї шкіру протирають спиртовими розчинами саліцилової кислоти, резорцину, настоянкою календули, хрону тощо.
Дитячий себорейний дерматит (dermatitis seborrheicum infantum)
Синоніми.
Себорейна еритема.
Патологія має генетичну основу, в патогенезі певну роль відіграють грибки Pityrosporum ovale (Malassezia furfur).
Клініка. Ранній грудний вік (1-3 місяці).
У тім'яній ділянці — жирні кірочкові нашарування сіро-зеленого, бурого кольору, при знятті яких шкіра або не змінена, або гіперемійована і блискуча. Згодом процес поширюється на лоб, брови, перенісся, скроні, завушні складки, потилицю, щоки. На гіперемійованому тлі — лущення або нашарування лусочок-кірочок. На щоках — еритема, лущення, невеличке мокнення, кірочки. Процес може поширитись на тулуб, кінцівки, складки. Можуть спостерігати псоріазоподібну форму: папули і бляшки 0,3-2 см діаметром, круглі або овальні чи неправильної форми з чіткими контурами, схильні до периферійного росту і утворення вогнищ із поліциклічними, фестончастими краями. Поверхня вкрита сріблясто-білими лусочками. Шкіра голови, брів, потилиці, складок — суха, вогнища чітко відмежовані від здорової шкіри, іноді трапляються жирні лусочки, на місці зняття яких наявна яскраво-червона, наче лакована, суха шкіра. Волосся — рідке, випадає, часто виникає блефарит. На окремих ділянках можливий розвиток невеликого мокнення, сверблячки, екскоріацій, імпетигінізації, формування кірочок.
Грудний вік (після 4 місяців), ранній і старший дитячий вік.
Уражаються переважно завушні, носогубні складки, шкіра між лопатками і ділянка груднини. Обмежені із фестончастими краями вогнища еритеми, рідше — інфільтрації, вкриті сірими, жирними або висівкоподібними лусочками, іноді — помірна сверблячка, невеличке мокнення, в складках можлива імпетигінізація, на голові — лупа, на поверхні обмежених еритемних плям — лущення.
Диференційний діагноз
— із атопічним дерматитом, піодермією, дерматофітіями, рожевим пітиріазом.
Лікування.
Вітаміни В2, В6, В12, А, біотин, токоферол, за наявності кірочок на волосистій частині голови — бетасалік (дипросалік 23 дні), згодом — елоком, адвантан, локоїд, апулеїн та інші стероїдні мазі. У випадках імпетигінізації — тридерм, дипрогент, наявності
сухих вогнищ — бетасалік, на інші ділянки шкіри — елоком, локоїд, апулеїн. Призначають щоденно до ліквідації клінічних симптомів, у подальшому через 1-2 дні з метою попередження рецидивів. Призначають також УФ-опромінення, крем і шампуні із кетоконазолом або їх комбінацію із кортикостероїдними мазями.
ПЕЛЮШКОВИЙ (ПІДГУЗНЙКОВЙЙ ДЕРМАТИТ)
Етіологія.
Тривале перебування дітей у мокрих пелюшках, контакт із сечею, калом, що розкладаються із виділенням аміаку, який подразнює шкіру; залишки жирного крему на шкірі дитини; залишки мила, пральних порошків на пелюшках; підвищена чутливість шкіри до памперсів; проноси у дітей, хвороби нирок. Згодом можуть приєднуватись стрептококова, ентерококова, грибкова інфекції.
Клініка.
У новонароджених, дітей грудного віку навколо ануса, в ділянці статевих органів, складок, сідниць виникає запальна еритема з чіткими межами, набряк, мацерація, відшарування епідермісу, в глибині складок — тріщини. Уражені поверхні шкіри гладенькі, блискучі, на поверхні з'являється білий наліт, у задавнених випадках — папули, везикули, бульозні елементи, пустули, ерозії, можливе ускладнення кандидозом.