Дерматит та екземаСторінка 18
У ділянці завушних складок, вушних раковин шкіра гіперемійова-на, набрякла, волога (суцільне, а не точкове, як при справжній екземі мокнення), немає везикул, як при справжній екземі. В складках — тріщини, болючість. Періоди мокнення змінюються сухістю шкіри із вираженим лущенням, відчуттям стягування, сверблячки. Процес може ускладнюватись піодермією, особливо у завушних складках (impetigo retroauricularis).
Друга форма
себорейної екземи перебігає спокійніше, не мокне, локалізується переважно на обличчі, кінцівках, де спостерігають чітко відмежовані, рожево-жовті плями із лущенням на поверхні, іноді виявляють запальні папули. Вогнища можуть зливатись, іноді бліднуть у центрі. Цю форму екземи ще називають екзематидом, псорі-азоїдом, фланелевою екземою, себореїдом, підкреслюючи варіабельність клініки і подібність до іншої патології.
Диференційний діагноз
— із псоріазом, дерматитом, дерматофі-тіями, парапсоріазом, справжньою екземою.
Патогістологія.
Помірне потовщення епідермісу, паракератоз, акантоз, відсутність зернистого шару, слабка вакуольна дегенерація, спонгіоз, в дермі — незначний периваскулярний інфільтрат.
Лікування.
Гіпосенсибілізуючі засоби (тіосульфат натрію внутрішньовенно), антигістамінні препарати, вітаміни В2, В6, В12, біотин, у тяжких і дисемінованих випадках — нетривалий курс загальної кор-тико стероїдної терапії середніми дозами (30-40 мг/добу преднізолону). У випадках обмежених процесів — кортикостероїдні мазі, на ділянки мокнення краще діють аерозолі (оксикорт, полькортолон), стероїдні креми з антибіотиками (кортоміцетин, гіоксизон, тридерм, целестодерм із гараміцином тощо).
На сухі вогнища — стероїдні мазі із саліциловою кислотою (дип-росалік, бетасалік тощо).
Профілактика
первинна не розроблена.
ІНШІ ДЕРМАТИТИ
Дисгідроз (водяниця) (dyshІdrosІs)
Етіологія
достеменно не з'ясована.
Патогенез.
Вважають, що внаслідок порушення іннервації розвивається гіперсекреція потових залоз, відбувається облітерація (закриття) вивідних проток потових залоз і формування везикул. Сприяючі чинники: підвищена температура довкілля, підвищена чутливість до окремих ліків, піококів, грибків, особливо у випадках гострих дерма-тофітій ступень.
Клініка.
Спочатку виникає свербіж, печіння. На бокових поверхнях пальців кистей, ступень, рідше на долонях і підошвах симетрично виникають дрібненькі, напружені, із грубою покришкою і серозним вмістом везикули на незапальній шкірі
(фото 75). Вони можуть групуватись, зливатись у багатокамерні бульозні елементи. Везикули спонтанно засихають або тріскають з утворенням епідермального віночка з поліциклічними контурами. Легкі випадки не супрово-джуться утворенням везикул, а проявляються невеличкими вогнищами лущення на долонях і підошвах у вигляді кружечків, які теж можуть зливатись у більші вогнища ураження із поліциклічними краями (dyshidrosis sicca lamellosa — сухий пластинчастий дисгід-роз).
Патогістологія.
Внурішньоепідермальні везикули, спонгіоз.
Диференційний діагноз
— із дисгідротичною формою дермато-фітій, багатоформною еритемою, пустульозом долонь і підошов.
Лікування.
Показана загальна гіпосенсибілізуюча терапія (тіосульфат натрію, препарати кальцію), антигістамінні препарати, місцево — гарячі ванночки, фукорцин, кортикостероїдні мазі. У випадках сухого дисгідрозу — місцево кортикостероїдні мазі із саліциловою кислотою (лоринден А, бетасалік, дипросалік тощо).
Профілактика.
Виявлення та лікування можливої патології з боку нервової, ендокринної системи, усунення впливу сприяючих чинників.
Еритемна попрілість (intertrigo erythematosa)
Етіологія.
Тертя дотикових поверхонь шкіри.
Патогенез.
Сприяючі чинники: посилена пітливість, забрудення складок сечею, калом, ожиріння, недотримання правил особистої гігієни.
Клініка.
У складках — еритема, набряк, мацерація, в глибині складок — поверхневі тріщини, запальна реакція не виходить за межі дотикових поверхонь складок. Суб'єктивно — відчуття печіння, сверблячки. Можливе ускладнення піодермією, кандидозом. Перебіг гострий, після усунення сприяючих чинників процес швидко регресує.
Патогістологія.
В епідермісі — внутрішньоклітинний і міжклітинний набряк, везикули, набряк дерми, невеличкі периваскулярні інфільтрати.
Лікування.
Дотримання гігієни, часте миття, добре висушування складок, усунення провокуючих чинників. У легких випадках ефективні дитяча присипка, деситин, у тяжких — кортикостероїдні мазі (гідрокортизонова, апулеїн, локоїд, елоком). У випадках, ускладнених піодермією чи кандидозом — відповідна терапія.