Дерматит та екземаСторінка 12
Везикульозна висипка
— дисеміновані везикули із еритемною облямівкою. Можливий розвиток везикул тільки на долонях і підошвах у вигляді дисгідрозу. Рідко розвивається універсальна набрякова еритема з везикуляцією, мокненням, набряком обличчя, кінцівок, утворенням ім-петигінозних кірочок і згодом пластинчастим лущенням (фото 68).
Пустульозна висипка
пов'язана із впливом препаратів йоду, брому, хлору, фтору, які виділяються із шкірним салом і тому висипань найбільше на обличчі, грудях, верхній частині спини. Вони складаються із пустул та вугрів у вигляді гострозапальних напівкулястих папул із пустулою на верхівці. Вугри, спричинені препаратами йоду, менші за розмірами і їх завжди більше. Причиною вугреподібної висипки можуть бути вітаміни В6, В12, ізоніазид, фенобарбітал, літій, азатіоприн.
Бульозна висипка
— це або дисеміновані бульозні елементи із еритемною облямівкою (пемфігоїдна висипка), або локалізовані (фіксована бульозна еритема). Можуть також проявлятись у вигляді бага-тоформної еритеми чи еритродермії. Йодисті бульозні елементи локалізуються переважно в складках, на шиї, обличчі. Можуть бути великі бульозні елементи із ексцентричним ростом і схильністю до нагноєння, розвитку вегетацій на місці ерозій, що нагадують вегетуючий пемфі-гус. Висипка може локалізуватись і на слизових оболонках.
Висипка, що нагадує багатоформну еритему,
може бути спричинена впливом ліків, у тому числі антигістамінних препаратів.
Висипку за типом алергійного васкуліту
можуть спричинити антибіотики, сульфаніламіди, амідопірин, барбітурати, антикоагулянти, вітамін В6, бутадіон, ацетилсаліцилова кислота, препарати йоду.
Нікотинова кислота при тривалому вживанні може бути причиною змін шкіри, що нагадують чорний акантоз,
галогени спричиняють туберозну бромодерму
чи йододерму
(горбисті бляшки синюшно-червоного кольору, вкриті гнійними кірочками, під якими розвиваються папіломатозні розростання).
Перебіг гострий, в окремих випадках може затягуватись на кілька тижнів, місяців. Ця висипка може супроводжуватись загальними явищами (підвищення температури тіла, нездужання, головний біль), прискоренням ШОЕ, лейкоцитозом, еозинофілією, анемією, тромбоцитопенією, агранулоцитозом, поєднуватись із алергійними чи токсичними вісцеропатіями (міокардит, гепатит, нефрит тощо). Можливе ускладнення ДВЗ-синдромом.
Патогістологічні зміни в шкірі не характерні.
Диференціюють
цю висипку із сифілітичною розеолою (не спричиняє суб'єктивних відчуттів, не лущиться, не зливається, не підвищується над рівнем шкіри, анамнез, позитивні серореакції), рожевим пітиріазом, псоріазом, псоріазоподібними сифілідами, червоним плоским лишаєм, звичайними вуграми, багатоформною еритемою, гер-петиформним дерматитом тощо.
Лікування.
По можливості усунути етіологічний чинник. У випадках дисемінованої висипки показана загальна терапія (тіосульфат натрію, хлорид чи глюконат кальцію внутрішньовенно, антигістамінні препарати, аскорбінова кислота, аскорутин, ентеросорбенти, сечогінні, послаблювальні препарати, в тяжких випадках — кортикостероїди). Зовнішньо — індиферентні збовтувані суміші, аерозолі із кортикостероїдами (оксикорт, полькортолон та інші), кортикостероїдні мазі. Із їжі вилучають харчові алергени.
Профілактика
полягає в тому, щоб усунути приймання ліків, які можуть виступати етіологічними чинниками, уникати поліпрагмазії. Правильно збирати алергологічний анамнез перед призначенням ліків.
ЛОКАЛІЗОВАНА ВИСИПКА НА ШКІРІ, СПРИЧИНЕНА ЛІКАРСЬКИМИ ПРЕПАРАТАМИ
Синонім.
Фіксована медикаментозна пігментна еритема.
Етіологія, патогенез.
Її можуть спричинити: сульфаніламіди, в тому числі бісептол і його аналоги, антидіабетичні (букарбан), сечогінні (фуросемід) засоби; барбітурати (фенобарбітал, корвалол, до складу якого входить цей препарат); тетрациклін; протизапальні препарати (індометацин, ацетилсаліцилова кислота), метронідазол, ністатин, пероральні контрацептиви та інші ліки а також продукти (горох, боби, сочевиця), харчові барвники, які є в продуктах та ліках. Слід зазначити, що перехресну сенсибілізацію до стрептоциду можуть спричинити левоміцетин (хлорамфенікол), синтоміцин, новокаїн. Використання сульфаніламідних препаратів на слизові оболонки теж може спричинити розвиток фіксованої еритеми. Сенсибілізація до сульфаніламідів зберігається роками (6-8 років). За нашими спостереженнями, найчастішою причиною фіксованих еритем є бісеп-тол і його аналоги.