Дерматит та екземаСторінка 1
Ці два терміни у міжнародній класифікації хвороб застосовуються як взаємозамінні синоніми.
АТОНІЧНИЙ ДЕРМАТИТ (DERMATITIS ATOPICA)
Слово атопія означає різновид успадкованої алергії (дивна, незвичайна, загадкова хвороба).
Частота атопії становить 10-20 %, а атопічний дерматит трапляється у 3 % дітей. У 48-60 % випадків шкірні симптоми атопії з'являються у 2-3 місячному віці. Основний чинник ризику — спадковість (92 %). Ризик розвитку атопічного дерматиту у дітей сягає 40-60 % у випадку, коли атопію спостерігають в обох батьків. Цей ризик максимальний (60-80 %) при ураженні у батьків шкіри. Ризик знижується до 20-40 %, коли атопію спостерігають у одного з батьків. В останні десятиріччя значно зросла кількість таких хворих, причина цього явища невідома.
Хворобу вважають мультифакторіальною: крім спадкової схильності, для прояву атопії необхідний вплив зовнішніх провокуючих чинників. Існує кілька теорій пояснення патогенезу
цієї патології:
- порушення імунологічної реактивності, що має генетичну основу (гуморального імунітету, підвищення рівня Ig E, дефекти клітинно-опосередкованого імунітету (пригнічення) тощо);
- еозинофілія в крові і тканинах;
- збільшення трансдермальної втрати води;
- різке підвищення чутливості до чинників, що спричиняють свербіж;
- у деяких хворих зниження концентрації біотину (вітаміну Н) у крові.
Таким хворим протипоказані сирі курячі яйця, які містять авідин, що є потенційним інгібітором абсорбції біотину. Певну роль відіграє лімфоїдна тканина кишок. Спостерігають алергійні реакції негайного типу: взаємодія алергенів з ^Е-антитілами, які фіксовані на поверхні базофілів і опасистих клітин, що призводить до активації цих клітин із виділенням вазоактивних речовин (спазм судин, білий дермографізм). Роль не зовсім зрозуміла. Клітини Лангерганса мають високоактивні рецептори до і, очевидно, опосередковують запальні реакції шкіри.
Тільки у 10 % хворих на атопічний дерматит, особливо у дітей до 1 року життя, наявність антитіл проти харчових алергенів пов'язана із розвитком клінічних проявів атопічного дерматиту. У таких хворих клінічні прояви розвиваються через кілька хвилин після контакту із алергенною їжею, одночасно в процес можуть втягуватись й інші органи (астма, блювання, пронос). У невеликої кількості хворих на атопічний дерматит їжа спричиняє погіршення шкірного процесу тільки через кілька годин після її вживання.
Клініка.
Виділяють тріаду атопії:
- атопічний дерматит;
- атопічна бронхіальна астма;
- атопічний риніт.
Близько 20 % хворих на атопічний дерматит страждають епізодичними чи постійними проявами респіраторної алергії, у багатьох розвиваються сезонні кон'юнктивіти, шлунково-кишкові дисфункції, ураження жовчних шляхів, нирок. Особливо часті зрушення з боку нервової системи, судинно-вегетативні дисфункції, зниження імунітету до вірусних, бактерійних, грибкових чинників. Такі хворі схильні до анафілактоїдних реакцій на сироватки, пеніцилін, новокаїн, аспірин, укуси комах, у них є підвищена чутливість до вовняних тканин (посилення сверблячки).
Ознаки атопії в дерматології поділяють на абсолютні і неабсолютні. До абсолютних ознак належать: ураження обличчя і розгинальних поверхонь кінцівок у дітей; ліхеніфікація (потовщення шкіри з підсиленим малюнком) у великих складках (ліктьові, підколінні) у підлітків і дорослих; хронічний перебіг. До неабсолютних віднесені: індивідуальний або сімейний анамнез (атопічний дерматит, алергій-ний риніт, астма, кропив'янка, екзема, поліноз, непереносимість ліків тощо); білий демографізм; сухість шкіри внаслідок зниження потовиділення; дисхромія у старших дітей і дорослих (ділянки гіпо- і гіперпі-гментації); інтенсивна сверблячка, сезонність (загострення в холодну погоду); часті попрілості ретроаурикулярних (за вухами) ділянок (еритема, тріщини, кірочки); випадання брів у латеральній зоні.
Крім того, непостійно можуть спостерігати й інші дерматологічні симптоми атопії: атопічне себорейне пруриго (свербець) із міліарними некротичними вуграми і себореєю волосистої частини голови, гіперемія і лущення мочок вух, рецидивні заїди у дітей, перибукальна ліхеніфікація, гусяча шкіра, сірі обмежені кератотичні вогнища на ліктях і колінах, іноді періодична гостра дисгідрозоподібна екзематозна висипка на долонях, рідко на підошвах; сухий дисгідроз, ексфоліативний хейліт, гіперемія і лущення шкіри міжпальцевих складок у дорослих, дерматит сосків, потемніння шкіри орбіт, повздовжня складка нижньої повіки (лінія Денні), блідість шкіри обличчя, білий лишай, складчастість шкіри передньої поверхні шиї, сверблячка при потінні, сітчаста пігментація (симптом «брудної шкіри») та інші.