Дерматит та екземаСторінка 10
На шиї спочатку з'являється вогнищева еритема, яка може зливатись, і ураження набуває вигляду комірця (комірець Казаля), намиста, краватки.
На шкірі обличчя теж може розвинутись еритема (пелагрозний метелик або маска чи бакенбарди) (фото 66). Через кілька днів у випадках гострої пелагри на еритемному тлі можуть виникати бульозні елементи (пелагрозний пемфігус) з подальшим утворенням ерозій, виразок, кірочок. В інших випадках спостерігають висівкоподібне жовто-коричневе лущення, яке триває довго, можуть виникати тріщини, кровоточивість. Згодом на місцях еритеми утворюється інтенсивна темно-бура пігментація або ділянки повної відсутності пігменту, що нагадують вітиліго. Суб'єктивно — відчуття сухості, сверблячки, стягування. У хворих на гостру пелагру зміни шкіри кистей і обличчя трапляються у 100 % випадків, шиї — у 29 %, ступень — 4 %, інших ділянок (калитки, промежини) — 3,3 %. У випадках рецидивів пелагри можуть повторюватись спалахи дерматиту, але він перебігає в'яло. Пелагрозний дерматит є непостійним і необов'язковим симптомом пелагри. У 20 % хворих на пелагру з вираженими позашкірними симптомами взагалі немає змін шкіри (pellagra sine pellagra — пелагра без пелагри, або pellagra sine exanthemate — пелагра без екзантеми, тобто без висипки, без уражень шкіри). У таких випадках незначні зміни на шкірі «проглядаються» лікарем і хворим. Немає паралелізму між ви-раженістю шкірних симптомів і тяжкістю пелагри. Гостра пелагра, так званий «пелагрозний тиф», часто перебігає без уражень шкіри. І навпаки, абортивна, доброякісна пелагра часто супроводжується значною та різноманітною внутрішньою патологією.
Діагностичні критерії пелагрозного дерматиту:
- локалізація на відкритих ділянках;
- симетричність;
- провокуючий вплив сонячного опромінення;
- швидкий розвиток пігментації та її стійкий характер;
- дуже чіткі та різкі контури вогнищ ураження;
- відсутність ефекту від застосування стероїдів місцевої і системної дії;
- виражений і відносно швидкий ефект після лікування нікотиновою кислотою та іншими вітамінами групи В (В1, В2, В6, В12, фолієва кислота);
- наявність інших симптомів пелагри.
Зміни шкіри і слизових оболонок у хворих на хронічну пелагру.
Хронічна пелагра прогресує впродовж 3-5 місяців, провідною ознакою є гіперкератоз, вираженість і розповсюдження якого різні. Послідовність розвитку гіперкератозу: ліктьові і колінні суглоби, фалангові суглоби, сідниці, долоні і підошви, щоки, вушні раковини, спинка і крила носа.
Буро-коричнева пігментація шкіри менше виражена, ніж у хворих на гостру пелагру. Ці рецидивні зміни шкіри поступово переходять в атрофічну чи гіпертрофічну стадію. У випадках розвитку атрофії шкіра втрачає тургор, стає тонкою, сухою, блискучою, пергаментоподіб-ною, легко збирається в складки, фолікули навколо носа розширені, є
окремі гіпертрофічні вогнища у вигляді колючок («шкіра акули»). Фаланги пальців можуть колбоподібно потовщуватись, потовщуються також нігті.
Язик набряклий, збільшений, сосочки згладжені або відсутні («полірований язик»), колір яскраво-червоний, іноді червоні тільки кінчик язика та його краї, згодом він може набути зморшкуватого вигляду з поперечними тріщинами. Вважають, що найчастішими симптомами пелагри є слинотеча, глосит, стоматит. Ураження шкіри можуть поєднуватись з іншими симптомами: періодичні проноси, анорексія, нудота, блювання, загальмованість, послаблення пам'яті, плаксивість, хронічна втома, апатія, корчі, деменція, маніакальний стан із галюцинаціями. Трапляються і дуже легкі форми пелагри із незначними змінами шкіри і порушеннями загального стану. Перебіг хвилеподібний із загостреннями у весняно-літній період. Хронічні форми хвороби мають, зазвичай, вторинний характер.
Лікування.
Призначають нікотинову кислоту добовою дозою 5001000 мг після їди на 4-5 прийомів. Вона найефективніша у випадках гострого пелагрозного дерматиту і менш ефективна в хронічних, затяжних випадках, тоді її призначають впродовж місяців. Нікотинову кислоту поєднують із вітамінами В 1(50-100 мг), В6 (50-100 мг), В2 (30-60 мг), вітаміном С (500-1000 мг), фолієвою кислотою, вітаміном В12. Найповільніше регресує пігментація (впродовж місяця). Необхідно зазначити, що нікотинова кислота малотоксична і переноситься добре. Можна використати нікотинамід. Місцева терапія недоцільна.
Профілактика:
- після одужання в наступний зимово-весняний сезон хворі повинні одержувати достатню кількість нікотинової кислоти і вітамінів групи В, доцільно застосовувати полівітамінні препарати та вживати продукти, багаті на нікотинову кислоту;