Жовчнокам'яна хворобаКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів / Жовчнокам'яна хворобаСторінка 8
Дискінезія жовчних шляхів. Симптоматика дискінезії відзначається різноманітністю клінічних проявів і, одночасно, їх недостатньою інформативністю, відсутністю окремих патогноматичних ознак.
При гіпертонічній формі дискінезії хворих турбує періодичний або постійний біль у правому підребер'ї, який нерідко набуває характеру печінкової коліки. Проте інтенсивність його нижча, коліка не довготривала, блювання частіше одноразове і зменшує больові відчуття. Напад болю нерідко проходить спонтанно, полегшують стан грілка і спазмолітичні препарати. При пальпації живіт м'який, помірно болючий, без чіткої локалізації болю. У худорлявих хворих іноді вдається промацати збільшений, неболючий, м'яко-еластичної консистенції жовчний міхур, який може "зникати" (випорожнюватися) під час пальпації. На сонограмі відсутні ознаки запалення жовчного міхура і конкременти.
Диференційна діагностика з дискінезією жовчних шляхів не завжди легка, але завжди відповідальна, враховуючи те, що при цьому захворюванні оперативне лікування не показане.
Ниркова коліка. Перебіг гострого холециститу, особливо коли захворювання почалося з печінкової коліки, може нагадувати клініку правобічної ниркової коліки - неспокійна поведінка хворих, нестерпний біль, блювання тощо. Діагностика ускладнюється за наявності пієліту, що супроводжується підвищенням температури тіла, резистентності й болючості при пальпації правої половини живота. При гідронефрозі іноді важко відрізнити гідронефротично змінену нирку від жовчного міхура. Встановити точний діагноз допомагають: хромоцистоскопія, видільна урографія, ультразвукове дослідження.
Інфаркт міокарда. У деяких випадках важко провести диференційну діагностику гострого холециститу та інфаркту міокарда або гострої коронарної недостатності, коли виникає так званий холецистокардіальний синдром з імітацією болю, характерного для нападу стенокардії або інфаркту міокарда. Важливе значення у встановленні діагнозу має електрокардіографічне дослідження, але значні зміни на електрокардіограмі можуть бути і при гострому холециститі, особливо в осіб похилого віку. Помилка у діагнозі може мати тяжкі наслідки. Необхідне проведення електрокардіографічного дослідження в динаміці, в сумнівних випадках доцільним є застосування лапароскопії.
Проводячи диференційну діагностику гострого холециститу, слід пам'ятати також про деякі інші захворювання, клінічні прояви яких можуть нагадувати картину гострого запалення жовчного міхура: гостру кишкову непрохідність, цироз печінки, тромбоз магістральних судин, правобічні пневмонію та плеврит.
Хронічний холецистит
Хронічний холецистит - це довготривале (хронічне) запалення жовчного міхура з періодами вщухання клінічних проявів і загострення хвороби.
Етіологія і патогенез
Залежно від наявності чи відсутності у жовчному міхурі каменів хронічний холецистит може бути калькульозним або безкамінним. Дане захворювання некалькульозного характеру зустрічається досить рідко.
Хронічний калькульозний холецистит являє собою поєднання жовчно-кам'яної хвороби і хронічного запалення жовчних шляхів. Майже все, що було сказано раніше щодо етіопатогенезу жовчнокам'яної хвороби і гострого калькульозного холециститу, значною мірою стосується і даної патології.
В етіології хронічного безкамінного холециститу мають значення: функціональні порушення в жовчних шляхах (дискінезії); механічні фактори -уроджені аномалії-деформації міхура, рубцеві звуження міхурової протоки; запальні процеси в шийково-протоковій ділянці жовчного міхура; рефлюкс панкреатичного соку в жовчний міхур в умовах жовчної гіпертензії.
Патоморфологія
При хронічному калькульозному холециститі морфологічні зміни відбуваються у всіх шарах стінки жовчного міхура. Найбільш характерною рисою цих порушень є запальні й склеротичні процеси в різних відділах органа, в тому числі шийці жовчного міхура і міхуровій протоці, що має особливе значення у функціональному відношенні.
Жовчний міхур у стані хронічного запалення звичайно жовтувато-білого кольору, нерідко збільшений у розмірі, стінка його щільна, потовщена. Серозна оболонка тьмяна, спаяна з фіброзно зміненим субсерозним прошарком. Слизова оболонка атрофічна, з рубцями, іноді - виразками. Спостерігаються склеротичні та деструктивні зміни м'язового шару та інтрамурального нервового апарату, який втрачає значення збудника і регулятора фізіологічних функцій жовчного міхура.
Камені в міхурі при хронічному запаленні звичайно лежать вільно, жовч дуже концентрована, іноді - вже в стані розпаду, темно-бурого кольору, нерідко - одночасно з гнійноподібним ексудатом або гноєм. Існує постійна загроза рецидиву запалення і закупорення загальної жовчної протоки, коли жовчний міхур, містить камені та інфіковану жовч. При довготривалому заку-поренні міхурової протоки виникає хронічна емпієма або водянка жовчного міхура. У деяких випадках постійне запалення призводить до фіброзно-склеротичного переродження стінок з утворенням зморщеного міхура.