Жовчнокам'яна хворобаКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів / Жовчнокам'яна хворобаСторінка 14
Лікування
Жовчнокам'яна хвороба і запальні процеси в жовчному міхурі (холецистити) - це головним чином проблема хірургічна, тому хворі із зазначеною патологією повинні обстежуватися і лікуватися в хірургічному стаціонарі, особливо під час загострення хвороби.
Існують консервативні та оперативні методи лікування жовчнокам'яної хвороби, хронічних і гострих форм запалення жовчовивідних шляхів, які мають свої показання і протипоказання до їх застосування. Тактика і вибір методу лікування залежать від багатьох факторів: форми захворювання (гостра, хронічна) і стадії (латентна, клінічна) його перебігу, наявності конкрементів, характеру ускладнень, віку та загального стану хворого, технічного обладнання клініки тощо.
Слід підкреслити, що основним методом лікування жовчнокам'яної хвороби і всіх форм гострого та хронічного калькульозного холециститу є хірургічний (традиційне виконання операції або із застосуванням сучасних лапа-роскопічних технологій).
Консервативне лікування
Консервативні методи лікування жовчнокам'яної хвороби і хронічного калькульозного холециститу мають обмежені можливості та пов'язані головним чином з розробкою фармакологічних і фізичних засобів руйнування каменів - холелітотерапії та екстракорпоральної літотрипсії.
З метою розчинення каменів використовують хено- й урсодезоксихолеву жовчні кислоти та препарати, створені на їх основі (хенохол, хенофальк, ок-таглін, урзофальк, урсан тощо), які затримують синтез холестерину в печінці, зменшують всмоктування його з тонкої кишки і, мабуть, сприяють руйнуванню ендогенних холестериновмісних ліпопротеїдів. Медикаментозне розчинення жовчних конкрементів можливе тільки за наявності холестеринових каменів невеликого розміру (до 2 мм у діаметрі), при функціонуванні жовчного міхура з незаблокованою міхуровою протокою. За різними статистичними даними, розчинення холестеринових каменів досягається у 10-42 % хворих. Для запобігання рецидиву захворювання лікування потрібно проводити все життя.
Для виконання літотрипсії (руйнування, фрагментації каменів) використовують апарати, котрі створюють ударну хвилю, спрямовану на камінь. Проведення літотрипсії можливе при неускладнених формах захворювання, прохідності міхурової протоки, наявності поодиноких (1-3) каменів (переважно холестеринових) із сумарним розміром до 3 см. Повний вихід фрагментованих каменів спостерігається протягом року в 80-85 % хворих, яких лікували цим методом. Можливі ускладнення, пов'язані з міграцією фрагментів каменів - макрогема-турія, жовчна коліка, механічна жовтяниця, гострий панкреатит. Зазначені методи мають певну перспективу, але потребують подальшої розробки й апробації.
Інші консервативні методи лікування мають симптоматичний характер і застосовуються з метою усунення тих чи інших симптомів і запобігання загостренню захворювання.
При хронічному безкамінному холециститі консервативна терапія вважається основним методом лікування й у більшості випадків дає позитивний ефект. Основні її положення: дієтотерапія, холеноретичні (холензим, холосас) та холекінетичні (сульфат магнію, холецистокінін) препарати, спазмолітики, дуоденальне зондування, при загостренні процесу - антибактеріальні та знеболювальні засоби; санаторно-курортне лікування; за наявності лямбліозу - протипаразитарна терапія.
Оперативному лікуванню підлягають хворі, в яких виявлено органічні зміни жовчного міхура або міхурової протоки (деформації, перегини, звуження), що супроводжуються різким порушенням їх функції, стійким інфікуванням і відсутністю ефекту від консервативної терапії.
Тактика і вибір методу лікування при гострому холециститі
Лікувальна тактика при гострому холециститі повинна враховувати форму захворювання, наявність і характер ускладнень, вік хворого, ступінь порушення гомеостазу.
При відсутності перитонеальних або септичних ускладнень лікування хворих на гострий холецистит починають із консервативних заходів, одночасно проводячи необхідне клініко-лабораторно-інструментальне дослідження для остаточного встановлення діагнозу, визначення наявності й характеру ускладнень та супровідної патології.
Консервативна терапія включає: функціональний спокій зовнішніх жовчних шляхів (ліжковий режим, холод на ділянку правого підребер'я, голод, випорожнення шлунка за допомогою назогастрального зонда); препарати, які усувають спазм сфінктера Одді (спазмолітики); знеболювання (трамал, триган, при різкому болю - промедол, блокада круглої зв'язки печінки, поперекова або вагосимпатич-на новокаїнова блокада); антигістамінні препарати; антибактеріальну терапію; за наявності холецистопанкреатиту - інгібітори протеаз; дезінтоксикаційну терапію 5 % розчин глюкози, неогемодез, реополіглюкін); серцево-судинні засоби, вітамінотерапію (В6, В12, С); нормалізацію водно-сольового, білкового балансів; при вираженій механічній жовтяниці - гепатопротектори, вікасол.