Жовчнокам'яна хворобаКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів / Жовчнокам'яна хворобаСторінка 10
Діагностика
Щоб підтвердити діагноз хронічного калькульозного холециститу, важливо виявити конкременти у жовчному міхурі. З метою діагностики найчастіше застосовують сонографію, а також різні види рентгенологічного дослідження цього органа (пероральну, внутрішньовенну (мал.4.12), інфузійну холецистографію). 
Рис. 4.12. Внутрішньовенна холецистографія.
Рентгенологічними ознаками хронічного безкамінного холециститу є слаба тінь жовчного міхура, порушення концентраційної здатності, уповільнене та неповне спорожнення. У ряді випадків проводять і ультразвукове, і рентгенологічне дослідження, які доповнюють одне одного.
При ускладнених формах хронічного калькульозного холециститу (переміжна жовтяниця, холангіт тощо), недостатній інформативності внутрішньовенної та інфузійної холангіографії, сонографії доцільним є проведення ендоскопічної холангіопанкреатографії, за допомогою якої досягається чітке контрастування головної протоки підшлункової залози, жовчних шляхів і жовчного міхура (при прохідності міхурової протоки).
Диференційна діагностика
Диференційна діагностика на етапі клінічного обстеження включає досить широке коло захворювань, які мають ті чи інші прояви, притаманні також жовчнокам'яній хворобі та хронічному холециститу. До таких захворювань відносять: дискінезії жовчних шляхів, гастроентерологічні хвороби (хронічний гастрит, виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки, спастичний коліт), гепатит, цироз печінки, захворювання нирок, діафрагмальну грижу, хронічний рецидивний панкреатит, злоякісні пухлини органів черевної порожнини.
Нерідко жовчнокам'яна хвороба і хронічний холецистит поєднуються з іншими захворюваннями - відомі тріади Сента (холелітіаз, дивертикульоз товстої кишки, грижа стравохідного отвору діафрагми) та Уїлка (холелітіаз, виразка дванадцятипалої кишки, хронічний апендицит). Наявність цих хвороб і несвоєчасне їх виявлення можуть нівелювати результат лікування і стати причиною так званого постхолецистектомічного синдрому.
При проведенні диференційної діагностики використовують дані клінічного обстеження хворого, лабораторних та вже вказаних раніше допоміжних методів дослідження. Якщо є підозра на поєднання жовчнокам'яної хвороби з іншими захворюваннями, може виникнути необхідність у виконанні фіброгас-тродуоденоскопії, рентгенографії шлунка та дванадцятипалої кишки, іригос-копії, рентгенологічного дослідження пацієнта у положенні Тренделенбурга (рефлюкс контрастної речовини у стравохід при грижі стравохідного отвору діафрагми) тощо.
У разі ускладнення захворювання жовтяницею потрібно проводити ди-ференційну діагностику її виду, про що йдеться у наступному розділі.
Холедохолітіаз. Холангіт
Під терміном "холедохолітіаз" слід розуміти наявність каменів у будь-яких відділах позапечінкових жовчних проток. Холедохолітіаз може бути первинним і вторинним як ускладнення гострого або хронічного калькульозного холециститу. У більшості випадків камені в жовчних протоках мають вторинний характер, потрапляючи в холедох з жовчного міхура через міху-рову протоку, де потім "ростуть" за рахунок відкладення жовчного пігменту. Камені значних розмірів проникають у загальну жовчну протоку за наявності міхурово-холедохеальної нориці. Конкременти в жовчних протоках визначаються в 15-20 % хворих на калькульозний холецистит.
Первинний холедохолітіаз зустрічається рідко (у 2-5 %), звичайно при гнійному холангіті внаслідок довготривалого порушення пасажу жовчі, зумовленого стенозом термінального відділу холедоха, при наявності жовчі особливо високих літогенних властивостей.
Вважають, що у 20 % хворих камені в холедоху не дають ніякої симптоматики - вони рухомі, холедох розширений, але відтік жовчі не порушений. У більшості ж випадків холедохолітіаз призводить до тяжких ускладнень: непрохідності жовчних проток, розвитку стенозуючого папіліту, холангіту, рубцевих стриктур холедоха, перфорації та пролежня його стінки, утворення внутрішніх біліодигестивних фістул; порушення функціонування ампули великого соска дванадцятипалої кишки і виникнення дуоденобіліарного реф-люксу. Камені значних розмірів можуть защемитися у великому дуоденальному соску і бути причиною виникнення гострого панкреатиту.
Перебіг калькульозних форм холециститу у 20-22 % хворих ускладнюється механічною (обтураційною) жовтяницею, що розвивається внаслідок порушення прохідності жовчних шляхів і проявляється жовтим забарвленням шкіри, слизових оболонок, плазми і тканин. Вона зумовлена зростанням рівня білірубіну в крові вище 22 мкмоль/л.