Гострі гнійно-деструктивні захворювання легень і плеври

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Хірургічні захворювання легень і плеври / Гострі гнійно-деструктивні захворювання легень і плеври

Сторінка 14

Дані перкусії та аускультації залежать від поширення процесу і кількості гною в плевральній порожнині. При перкусії в місці локалізації ексудату можна визначити скорочення перкуторного звуку, над ексудатом - тимпаніт у зв'язку з ущільненням легеневої тканини. При аускультації - дихання послаблене або відсутнє при великій кількості ексудату.

При наявності повітряної "подушки" над рівнем рідини визначається "шум плеску. В разі значного ураження діафрагмальної плеври спостерігаються ригідність черевних м'язів у верхніх відділах живота, болючість при пальпації в цій ділянці. Розповсюдження запальних змін на медіастинальну плевру й ураження діафрагмального і блукаючого нервів можуть супроводжуватися наявністю "френікус-симптому", брадикардією, аритмією. До рефлекторного порушення серцевої діяльності може призвести і зміщення середостіння внаслідок накопичення великого об'єму рідини і повітря в плевральній порожнині.

Лабораторні дослідження дозволяють виявити лейкоцитоз у периферичній крові, анемію у зв'язку з пригніченням еритропоезу. Біохімічні дослідження крові - гіпо- і диспротеїнемію, підвищення рівня трансамінази, фібриногену. При розвитку токсичної нефропатії нерідко з'являються лейкоцитурія, циліндрурія.

Незважаючи на загальність клінічних проявів емпієми плеври, необхідно знати особливості окремих видів цього захворювання (піопневмоторакс, піс-лятравматична емпієма плеври, післяопераційна емпієма плеври).

Піопневмоторакс — прорив гнійника в плевральну порожнину, що супроводжується гнійним запаленням листків плеври з колабуванням легені. Цей термін ввів СІ. Спасокукоцький у 1935 році.

Етіологія і патогенез

Периферичне розміщення гнійно-деструктивного вогнища в легеневій тканині призводить до пошкодження (розплавлення) вісцерального листка плеври. У зв'язку з цим, гній і повітря потрапляють у плевральну порожнину. Виникає запалення парієтального і вісцерального листків плеври. Порушення герметичності плевральної порожнини спричиняє спадання легені.

Піопневмоторакс також може виникати при порушенні герметичності парієтального листка плеври внаслідок поранення грудної стінки, що зумовлює колапс легені, інфікування та гнійне запалення плевральних листків.

Основними причинами піопневмотораксу є: гострий абсцес легень, гангренозний абсцес і гангрена легень, абсцедивна пневмонія, бронхоектатична хвороба, піддіафрагмальний абсцес, що прорвався в плевральну порожнину, пошкодження плеври, медіастиніт, поранення грудної стінки, операції та діагностичні маніпуляції на органах грудної клітки.

Патоморфологія

При піопневмотораксі в плевральній порожнині наявні гній і повітря. Субплеврально в легені розміщені гнійні або некротичні вогнища, що з'єднані з плевральною порожниною через легенево-плевральну норицю. Зовні зона розриву обмежена перифокальним запаленням. У дренажному бронху можна побачити прояви деформівного бронхіту.

Класифікація піопневмотораксу (за С.І. Спасокукоцьким, 1935)

1. За етіологічним фактором:

- специфічний;

- неспецифічний.

2. За патогенетичним фактором:

- первинний;

- вторинний.

3. За клінічним перебігом:

- стерта форма;

- м'яка форма;

- гостра форма.

4.За поширенням процесу:

- обмежений (пристінковий, апікальний, наддіафрагмальний, парамедіас-тинальний, багатокамерний);

- субтотальний;

- тотальний;

- зовнішній.

Симптоматика і клінічний перебіг

піопневмотораксу залежать від величин вогнища деструкції, що впливає на ступінь колабування легені, та від кількості гнійного вмісту в плевральній порожнині. Біль виникає раптово внаслідок прориву вогнища деструкції в плевральну порожнину.

Задишка з'являється в результаті колапсу легень у зв'язку з порушенням герметичності плевральної порожнини одного з листків плеври. Вираження її прямо пропорційне спаданню легені. Тому при субтотальному і тотальному пневмотораксі спостерігають задишку і в спокої. Вона різко посилюється навіть при незначному фізичному навантаженні. Посилену участь у диханні беруть допоміжні м'язи.

Виділення харкотиння з гнійним запахом є наслідком гнійно-деструктивного процесу в легеневій тканині. Кількість його зменшується після прориву вогнища деструкції в плевральну порожнину. Підвищення температури тіла з розмахами на 2,0-3,0 °С викликає збільшення площі резорбції. Хворі адинамічні, в'ялі.

При огляді — положення пацієнта вимушене, він спирається руками на край ліжка; уражена половина грудної клітки участі в диханні не бере, бо екскурсія її обмежена. При пальпації — послаблене голосове тремтіння на боці ураження. Перкуторно визначають різке вкорочення звуку над зоною ексудату та коробковий відтінок під ділянкою колабованої легені. При аускультації характерною є відсутність дихальних шумів на боці ураження. При обмеженому піопневмотораксі - послаблене чи різко послаблене дихання з бронхіальним або амфоричним відтінком.