Гострі гнійно-деструктивні захворювання легень і плевриКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Хірургічні захворювання легень і плеври / Гострі гнійно-деструктивні захворювання легень і плевриСторінка 11
Емпієма плеври — це гнійне або гнильне запалення, яке розвивається в плевральній порожнині з втягненням у патологічний процес парієтальної і вісцеральної плевр. Термін "емпієма" (в перекладі з грецької - нарив, гнійних) застосовують із часів Гіппократа для визначення накопичення гною в анатомічно передумовленій порожнині (емпієма жовчного міхура, суглоба). Безумовно, термін "емпієма плеври" не відрізняється за значимістю від терміна "гнійний плеврит", але частіше використовується в хірургічній практиці.
Емпієма плеври, як і всі численні форми плевритів, часто є не самостійним захворюванням, а патологічним процесом, ускладненням захворювань легень,
органів черевної порожнини (панкреатит, піддіафрагмальний абсцес) і системних захворювань крові, сполучної тканини. Проте тяжкість перебігу гнійного (гнильного) запалення в плевральній порожнині загрожує життю хворого, а потім це запалення перебігає незалежно від причини виникнення і виділяється в окрему нозологічну одиницю. Це має важливе значення, тому що встановлений у хворого діагноз "гнійний плеврит" нерідко потребує надання спеціалізованої хірургічної допомоги. Найчастіше емпієма плеври виникає як ускладнення гострих пневмоній (5-8 %), абсцесу (9-11 %) і гангрени легень (80-95 ). При закритих пошкодженнях грудної клітки емпієма плеври зустрічається в 3-5 % випадків, а при проникаючих пораненнях - у 10-15 % (мал. 16.7).
Етіологія і патогенез
При розвитку гнійного або гнильного запалення в плевральній порожнині в переважній більшості випадків спочатку виникає первинна абактері-альна ексудативна реакція плеври (неінфекційний ексудативний плеврит), обумовлена підвищеною проникністю кров'яних і лімфатичних капілярів кортикальних шарів легень, втягнутих у перифокальну запальну реакцію при різних патологічних процесах, передусім у легеневій паренхімі, а також при травмах легень і грудної стінки. Накопичення ексудату в плевральній порожнині сприяє набряку мезотеліального шару, блокаді всмоктуваності поверхні плеври, 
Мал. 16.7. Емпієма плеври.
відкладанню фібрину при гіпер-ферментації (панкреатит), уремії. Нерідко абак-теріальний неінфікований плеврит виникає при інфекційно-алергічних захворюваннях (ревматизмі, вовчаку, ревматоїдному артриті), плеврити - при кола-генозах (системному червоному вовчаку, вузликовому періартеріїті), інфаркті легень, карциноматозі й мезетеліомі плеври. Рідина в плевральній порожнині може накопичуватися при недостатності кровообігу, хілотораксі. Виражена ексудативна реакція виникає в разі виливу крові в плевральну порожнину (так званий гемоплеврит) при закритих пошкодженнях грудної клітки.
Проникнення мікроорганізмів у плевральний ексудат відбувається різними шляхами. Лімфатичне інфікування плевральної порожнини пов'язане з ретроградним потоком тканинної рідини при запальних процесах у легеневій паренхімі (пневмонія, бронхіти, гнійний бронхіт, прикореневі абсцеси легень) та гнійних процесах у черевній порожнині (перитоніт, панкреатит, піддіафраг-мальний абсцес).
Деякі дослідники виділяють гематогенний шлях проникнення інфекції в плевральну порожнину (сепсис, септична емболія судин малого кола кровообігу), але в цих випадках неможливо достовірно виключити і парапневмонічний характер плевриту внаслідок лімфогенного інфікування плеврального вмісту. Пряме інфікування плевральної порожнини з розвитком емпієми плеври, коли мікроорганізми проникають у плевральну порожнину з навколишнього середовища з повітрям, сторонніми тілами, снарядами, характерне для відкритих травм грудної клітки, а також у разі оперативних втручань на грудній клітці. При цьому ексудативна реакція обумовлена і травмою, і подразненням її вилитою кров'ю та самим інфекційним процесом. У цих випадках емпієму плеври називають первинною.
Про безпосередні шляхи інфікування плевральної порожнини говорять при прориві в неї субкортикально розміщених гнійників легеневої паренхіми. Потрапляння в плевральну порожнину великої кількості вмісту гнійника викликає бурхливу ексудативну реакцію, а резорбція мікробних токсинів інак-тивної плеври в ранніх стадіях розвитку процесу призводить до появи інфекційно-токсичного шоку. Такий же механізм розвитку патологічного процесу в плевральній порожнині спостерігається при гангрені легень, коли гнильному розпаду підлягають великі ділянки легеневої паренхіми разом із вісцеральною плеврою. Постійна мікробна інвазія і розповсюдження процесу (втягування всіх відділів плеври, в тому числі й парієтальної) обумовлюють особливу важкість емпієми плеври з таким механізмом виникнення.