Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Сторінка 3

2. Гарячковий синдром спостерігають у 92 % хворих. Характерним є те, що застосування антибіотиків та антипіретиків не знижує температури тіла. Проте призначення кортикостероїдів порівняно швидко призводить до ліквідації гарячкового синдрому, температура тіла нормалізується. Це теж є своєрідним діагностичним критерієм системного червоного вовчака.

3. Артралгічний синдром: артралгії трапляються у 85-90 % хворих, вони стійкі або мігруючі, артрити розвиваються у 5 % випадків.

4. Полісерозити: плеврити, перикардити, перигепатити.

5. Нирковий синдром: так званий люпус-нефрит несприятливий у прогностичному відношенні, погано піддається кортикостероїдній терапії, клінічно виявляється у 40 % хворих, а біопсія нирок підтверджує цей діагноз майже у всіх хворих.

6. Геморагічний синдром: крововиливи в шкіру і внутрішні органи — теж прогностично несприятливий симптом.

7. Серцевий синдром: перикардити, міокардити, ендокардити, панкардити.

8. Легеневий синдром: інтерстиційна пневмонія (пневмоніт) із сухим кашлем, задишкою, ціанозом, посиленням легеневого малюнка і частковими плевритами.

9. Гепатолієнальний синдром (збільшення печінки і селезінки).

10. Шлунково-кишковий синдром трапляється у половини хворих і проявляється анорексією, болем у животі, проносами тощо.

11. Поліаденіт (множинне збільшення периферійних лімфовузлів).

12. Психоневрологічний синдром: неврити, поліневрити, безсоння, головний біль, астено-вегетативні розлади, психози (треба пам'я -тати про можливий розвиток кортикостероїдних психозів), менінгоен-цефаліти, епілептиформний синдром.

13. Гематологічний синдром: ЬЕ-клітини, розетки, прискорення ШОЕ (до 60-90 мм/год), анемія, лейкоцитопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гіпергаммаглобулінемія.

Усі названі синдроми не обов' язково у повному об' ємі трапляються у кожного хворого на системний червоний вовчак, в окремих хворих проявляється їх різна вираженість, різні комбінації тощо. Найбільше виражена уся названа симптоматика при гострому перебігу системного червоного вовчака.

Підгостра форма системного червоного вовчака трапляється частіше і має більш сприятливий перебіг, усі симптоми виражені менш інтенсивно. Для цього варіанту перебігу характерні дисемінована ери-темно-сквамозна або кільцеподібна висипка на тулубі і верхніх кінцівках без атрофії і фолікулярного гіперкератозу, міалгії, поліартрити, помірна нефропатія і ураження центральної нервової системи.

Хронічний системний червоний вовчак в останні роки теж трапляється досить часто. Клінічні прояви згладжені, малосимптомні, перебіг сприятливий. Порівняно часті артралгії із набряком суглобів, нездужання, слабкість, субфебрилітет. Зміни з боку внутрішніх органів і крові не виражені і не постійні, рідко виявляють ЬЕ-клітини. Періоди загострень змінюються тривалими ремісіями, які іноді настають спонтанно. Ця форма системного червоного вовчака часто діагностується як ревматоїдний артрит або як ізольовані хвороби окремих органів.

Особливості системного червоного вовчака у дітей: висипка характеризується набряклістю, яскравим кольором, розповсюджені-стю, часто має геморагічний характер з розвитком васкулітів, процес більш агресивний, спострігають раннє ураження внутрішніх органів, у тому числі і розвиток люпус-нефриту, гострий перебіг.

Патогістологія:

атрофія епідермісу, дистрофія базальних клітин, набряк дерми, запальна інфільтрація дерми лімфоцитами, фібриноїдне набухання або фібриноїдний некроз сполучної тканини і стінок судин.

Діагностика:

- ураження шкіри;

- патологічні синдроми з боку внутрішніх органів;

- ЬБ-клітини;

- високі цифри ШОЕ;

- антиядерні антитіла в крові; гіпергаммаглобулінемія, лейкопенія, лімфопенія, тромбоцитопенія та інші зрушення;