Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Сторінка 12

при місцевій терапії досягається застосуванням кортикостероїдних мазей сильної дії під оклюзійну пов'язку.

Прогноз

дискоїдного червоного вовчака для життя сприятливий, хоча можлива трансформація у системний вовчак. Для одужання прогноз сумнівний, оскільки хвороба схильна до рецидивів.

Профілактика.

Протипоказані інсоляція, УФ-опромінювання, УВЧ, пеніцилін, стрептоміцин, сульфаніламіди, вакцини, сироватки, використовують фотозахисні мазі (10 % метилурацилова), креми (де-рмосан), аерозолі (фенкортозоль).

Підгострий шкірний червоний вовчак

Етіологія

не відома, хворіють переважно люди молодого і середнього віку. Провокуючий чинник — сонячне опромінювання.

Клініка.

Хворі скаржаться на втому, нездужання, артралгії, суб-фебрилітет.

Висипка виникає раптово. Характерна локалізація на відкритих ділянках тіла. На шиї і верхній частині грудей висипка у вигляді намиста, декольте. Псоріазоподібні бляшки і папули із висівкоподібним лущенням на поверхні у вигляді дисків, кілець, дуг із чіткими контурами, окремі елементи висипки нагадують висипку при багатоформ-ній еритемі. Можуть виникати телеангіектазії, дифузна алопеція, але немає фолікулярного гіперкератозу і рубцевої атрофії, хоча може спостерігатись слабка атрофія. Висипка також може локалізуватись на плечах, розгинальних поверхнях передпліч, верхній частині спини. На пальцях рук, ніг, колінах — еритемні вогнища із синюшним відтінком без вираженої інфільтрації, телеангіектазії в ділянці нігтьових валиків. Можливі серозити і ураження нирок із легким перебігом, не буває тяжких васкулітів, уражень нервової системи і прогресуючого вовча-кового нефриту. В крові — лейкопенія, прискорення ШОЕ, антитіла до ядерних антигенів. Висипка може зникати, залишаючи депігментацію.

Патогістологія.

Дистрофія базального шару епідермісу, набряк дерми, в епідермісі — тільця Сіватта (колоїдні тільця). Відкладання імуноглобулінів на межі епідермісу і дерми виявляють у 40 % хворих.

Диференційний діагноз

— дискоїдний червоний вовчак, полідер-матоміозит, псоріаз, себорейний дерматит, дерматофітії.

Лікування.

Делагіл, мепакрин, невеликі дози кортикостероїдів.

Прогноз

кращий, ніж при системному червоному вовчаку.

Профілактика

не розроблена; показана санація хронічних вогнищ інфекції, уникнення інсоляції.

Інший локалізований червоний вовчак

1. Відцентрова еритема Бієтта.

Це поверхневий різновид хронічного червоного вовчака. В центральній частині обличчя у вигляді метелика (іноді тільки на носі або тільки на щоках) розвивається еритема червоного або рожево-червоного кольору, дещо набрякла, яка не супроводжується розвитком гіперкератозу (лущенням) і атрофії, іноді на поверхні виникають дрібні крововиливи. Вона може бути провісником розвитку системного червоного вовчака.

2. Гіперкератотична форма:

на поверхні вогнищ червоного вовчака з' являється значне лущення і вони мають вигляд, наче посипа-ні крейдою.

3. Верукозна форма:

множинні папіломатозні бородавчасті розростання на поверхні.

4. Пухлинна форма:

набряклі, синюшні бляшки на носі, вухах із незначним лущенням на поверхні.

5. Пігментна форма:

вогнища мають аспідно-бурий колір.

6. Себорейна форма:

на поверхні ураження виникають жовто-сірі лусочки.

7. Анулярна форма:

вогнища ураження мають кільцеподібну форму.

8. Телеангіектатична форма:

на поверхні з'являється багато телеангіектазій.

9. Бульозна форма:

на поверхні вогнищ періодично виникають бульозні елементи.

10. Виразкова форма:

розпад тканин із формуванням виразок.