Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Сторінка 7

За даними Наукового центру радіаційної медицини, виявлені суттєві порушення в імунологічному статусі та гомеостазі організму людей. Відомо, що клітинні елементи імунної системи мають надзвичайно високу радіочутливість, що призводить до виникнення різного ступеня імунологічних порушень. Оскільки імунна система єінтегральною частиною системи регуляції організму, її пошкодження лежить у основі розвитку багатьох патологічних процесів, які характерні для опроміненого організму. Тому вирішення проблем, пов’язаних із опроміненням, перебуває у тісному зв’язку з повною корекцією пострадіаційних порушень цієї системи.

Моніторинг стану імуногенезу після аварії на ЧАЕС проводився, в основному, серед осіб, що страждали на променеву хворобу. Щодо людей, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації, результатів досліджень менше. Втім, зміни, що виявлені у цього контингенту, характеризуються, як комбінований набутий імунодефіцит радіаційного генезу з пригніченням Т-іВ-ланок імунітету, та пояснюються недостатністю механізмів неспецифічної резистентності та протиінфекційного захисту. Серед обстежуваних зустрічаються особи з стійким лімфо-та моноцитозом, дизімуноглобулінеміями, зниженням В-лімфоцитів, Т-хелперів, варіабельністю загальної кількості Т-лімфоцитів. Отож, спостерігається формування стабільних імунологічних порушень у вигляді недостатності супресорної функуції та кілерної активності.

Численними експериментами, проведеними на тваринах, доведено, що не існує єдиноспрямованої та однозначної дії іонізуючого опромінення на структуру і функції імунної системи. Частіше зміни, що виникають після опромінення є дозозалежними і проявляються по-різному: від імуносупресії до імуностимуляції.

Так, дози до 0,3 Грея викликають у піддослідних тварин активацію імунної системи, зумовлену радіоіндукованою стимуляцією процесів проліферації лімфоцитів та лінійною залежністю сили імунної відповіді від кількості Т-хелперів. Наростаюча доза до 0,6 Грея викликає супресію гуморальних імунних реакцій, що, очевидно, зумовлено переважною стимуляцією Тх-1 клітин і, відповідно, клітинних реакцій імунітету. При збільшенні дози знову відмічається активація гуморальних імунних реакцій через загибель Тх-1 клітин, які більш радіочутливі, та переваги менш чутливих ТХ-1 клітин. Подальше підвищення дози призводить до супресії як клітинних, так і гуморальних реакцій імунітету (Г.П. Кузнєцов, 1999). Ці зміни функціонування імунної системи мають тимчасовий характер і при відсутності наростанняпроменевого навантаження схильні досамостійного відновлення. Справжній імунний дефіцит, що вимагає спеціальної корекції, виникає за умови опромінення дозою більше 3 Грей. Таким чином, малі дози опромінення в експерименті стимулюють імунний захист, отже мають позитивну дію. Проте ця дія не може бути позитивною за будь-яких умов: у людей, що схильні до алергічних реакцій чи до автоімунної патології, вони можуть провокувати ускладнення цієї патології. Тому в багатьох випадках при відповідній патології у разі тривалої дії малих доз опромінення необхідно визначати імунний статус та проводити імунокорекцію.

Виходячи з цього, визначення стану імунного апарату та корекцію станів радіоіндукованої активності поряд із іншими випадками слід проводити при запальних процесах геніталій, де відчутно виражений автоімунний компонент.

Щодо стану імунітету у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки існують різні думки. Деякі дослідники вказують на зниження факторів імунного захисту, інші дотримуються протилежної точки зору. Є думки про те, що в патогенезі запального процесу важливу роль відіграють автоімунні процеси. Значуща роль відводиться також алергії, що характерно для автоімунних процесів. При дослідженні залежності між наявністю антитіл до слизової оболонки маткових труб та ступенем сенсибілізації до мікробних алергенів виявлено, що в разі високого ступеня сенсибілізації антитіла виділяються з більшою частотою. В літературі зустрічається мало публікацій, шо висвітлюють питання імунологічної реактивності при запальних процесах придатків матки у жінок різного віку. Імунологічний стан хворих із гострими та хронічними запальними захворюваннями придатків матки показаний лише в деяких дослідженнях. Недостатньо висвітлені питання впливу інфекції на фактори захисту організму, розвиток захворювання. Разом зтим, серед найбільш важливих і складних проблем у гінекології залишається проблема інфекції. Цестає приводом для всебічного вивченнястану імунологічної реактивності у хворих різних вікових груп і розробки комплексу імунологічної терапіїдля підвищення ефективності хірургічного лікування гнійно-запальних процесів придатків матки. Інфекційні ускладнення після оперативних втручань на внутрішніх геніталіях виникають в основному при зниженій резистентності організму. Їх частота тісно пов’язана з подовженням тривалості операції, супровідними захворюваннями. Саме оперативне втручання, анестезія порушують фактори резистентності, здатність організму до розвитку специфічного імунітету. Трапляється, що збудники хірургічної інфекції набувають особливих патогенних властивостей за рахунок стійкості до антитіл. Зустрічаються публікації, уяких відображена залежність між зменшенням рівня імуноглобулінів та активністю запального процесу в придатках матки. Доведено, що дизімуноглобулічний синдром при гострому та хронічному аднекситі й сальпінгіті характеризується тенденцією до підвищення рівня імуноглобулінів, у деяких випадках він залежить від важкості, фази основного і супровідних захворювань та інших факторів (А.К. Батырова, Л.В. Шаронина, 1989). Одним із показників резистентності організму є рівень комплементу в сироватці крові. Вважають, що при гнійно-запальних процесах у придатках відбувається зниження титру комплементу. Найчіткіша тенденція до зниження встановлена при гострому запальному процесі і значною мірою залежить від його форми. При хронічних процесах ці зміни менш виражені. Значні імунні зміни, що виникають при гнійних сальпінгітах, вимагають імунної корекції вже на ранніх етапах лікування (В.И. Краснопольский, С.Н. Буянова, 1990).