Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Сторінка 19

стему клітин, які містять біологічно активні речовини, і дегранулюючих клітин. Разом з тим, у всіх хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки було виявлено переважання дегранулюючих опасистих клітин. У хворих І групи спостерігались аналогічні, але більш виражені зміни. Важливе значення у формуванні місцевого імунітету мають макрофаги. Із крові останні мігрують у тканини. Проведені дослідження підтвердили відомий факт, що макрофаги переважно містяться в серозних порожнинах, у сполучній тканині. Тканинні макрофаги малирозміри 40-50 мкм, округлу абонеправильнуформу звитягнутими псевдоподіями. Відомо, що макрофаги здатні до руху та фагоцитування. Ці клітини синтезують і виділяють велику кількість біологічно активних речовин: фактор згортання крові, інгібітори росту мікробів. Макрофаги здатні поглинати та руйнувати антиген. При цьому вони вивільняють організм від чужорідних частин. Привзаємодії злімфоцитами впроцесі імунної відповіді вони утворюють “китиці”. При безпосередньому контакті рецептори лімфоцитів можуть вступити у взаємодію з частинками антигену, які розташовані на поверхневій мембрані макрофагів, що відіграє важливу роль в індукції клітинного імунітету.

Проведені дослідження показали, що кількість макрофагів у перитонеальній рідині та їх цитохімічні особливості залежать від характеру захворювання. Кількість макрофагів при різних формах запального процесу внутрішніх геніталій збільшується. Разом з тим, у хворих І групи відмічається тенденція до зниження їх вмісту в перитонеальній рідині (табл. 13, 14).

Підвищення кількості макрофагів у перитонеальній рідині свідчить про високу активність регіонарних імунних реакцій і може бути критерієм оцінки ефективності імунотерапії безпосередньо увогнищі запалення. Однак надлишок макрофагів пригнічує відповідь Т-і В-лімфоцитів наантигени. Нормальна імунна відповідь здійснюється лише при визначеному співвідношенні макрофагів та лімфоцитів.

Урезультаті взаємодіїантигенузмакрофагами, лейкоцитами імунокомпетентні клітини набувають нових властивостей і підвищеної функціональної активності. З’являються макрофаги з цитоплазма

Таблиця 13

Вміст макрофагів у перитонеальній рідині жінок із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки (М±m)

Таблиця 14

Вміст макрофагів у перитонеальній рідині жінок із пельвіоперитонітом (М±m)