Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Сторінка 2

При лікуванні гнійно-запальних процесів придатків матки та інфекційних ускладнень оперативних втручань з приводу цих захворювань необхідно враховувати, що в останні роки відбулося багато значних змін у властивостях мікроорганізмів, особливо в їх чутливості до антибіотиків. Природно, що для вирішення цього завдання необхідно вивчити мікробний спектр та чутливість виявлених мікроорганізмів до антибіотиків.

Традиційним вважають дослідження матеріалів із уретри, вагіни, цервікального каналу, але їх не можна приймати за достовірні для виключення ураження ендометрія, міометрія та маткових труб. Важливим є забір матеріалу із цих ділянок та перитонеальної рідини. Неоціненне значення тут мають гістероскопія та лапароскопія, при яких можливо взяти цей матеріал.

Втім, рутинне дослідження матеріалу, отриманого таким методом, не завжди дає позитивний результат. За даними А.Л. Тихомирова, у 63 % випадків флори у цих матеріалах не знаходять, тоді як у товщі тканин, видалених оперативним шляхом, знаходять бактерії.

Ми провели дослідження мікрофлори у 72 хворих із гострими гнійно-запальними процесами придатків матки. Щобоцінитиетіологічну роль збудників, досліджували матеріал із піхви, цервікального каналу, а також безпосередньо із вмісту маткових труб, перитонеальної рідини, тубооваріальних абсцесів та кістом яєчника, що нагноїлися, при виконанні лапароскопічної чи лапаротомної операції. У 25 хворих вміст для дослідження був отриманий під час прицільної пункції під контролем ультразвуку. Матеріалдосліджували бактеріоскопічним, бактеріологічнимметодами, використовувалиполімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР), яка дає можливість ідентифікувати врідинах ітканинах організму хламідії, уреаплазми, мікоплазми, гарднерели та інші мікроорганізми, що можуть бути збудниками гнійно-запальних процесів умалому тазі. Стандартом є культуральний метод.

Порівнювали результати досліджень у 39 жінок, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації, та у 33, які такого впливу не зазнали. Виявилось, що у хворих, які не перебували під впливом малих доз радіації і мали неускладнений гнійним процесом перебіг захворювання, найвищий ступінь бактеріального обсіменіння був у вмісті маткових труб (63,64 %). У 15 (31,78 %) хворих мікрофлори у вмісті маткових труб не виявлено. Під час лапароскопії у 8 жінок цієї групи виявлено аднексит, у 4 – сальпінгіт, у 3 – полікістоз яєчників. Прослідковано залежність ступеня інфікованості перитонеального вмісту від термінів захворювання. У 13 із 18, у кого від початку захворювання пройшло не більше 5 днів, перитонеальна рідина не була інфікована. Разом з тим, у пацієнток, що були прийняті на лікування після 10 днів від початку захворювання, стерильних посівів не виявилося. Із загальної кількості хворих із від’ємними результатами бактеріального дослідження перитонеальної рідини у 8 діагностовано аднексит, у 4 – сальпінгіт, у 4 – полікістоз яєчників. У пацієнток, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації, мікроорганізмивиділялись із вмістуматкових трубіперитонеальної рідини, відповідно, у 80,06 і 72,22 % випадків. Встановити будь-яку залежність між тривалістю захворювання та інфікованістю досліджуваного матеріалу не вдалося.

Очевидно, бактерицидні властивості та бар’єрна функція слизової оболонки маткових труб та очеревини у цієї групи хворих різко знижені і мікрофлора проявляє свої агресивні властивості більш активно і швидко, ніж у попередній групі. У процесі бактеріологічного дослідження із вагіни було виділено наступні мікроорганізми, наведені у таблиці 1.

Мікробіологічні дослідження матеріалу із цервікального каналу представлені в таблиці 2.

Росту не виявлено у 5 % жінок І та 8 % ІІ груп. Як виявилося, найбільш частими збудниками запальних процесів є асоціації аеробних та анаеробних мікроорганізмів, а також хламідійна інфекція. Перераховані культури виділялись у вигляді мікробних асоціацій по 3-5 мікроорганізмів, що підтверджує літературні дані. У процесі бактеріологічного дослідження вмісту труб та перитонеальної рідини було виділено 219 культур мікроорганізмів. Ідентифікація цих культур дозволила віднести їх до 8 видів мікроорганізмів, наведених у таблиці 3.