Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Сторінка 5

У жінок, що перебували під тривалим впливом малих доз радіації, гноєтворна флора виділялась частіше, ніж у тих, які не зазнали впливу радіації, – 75,27 і 45,33 %, відповідно. Всі мікроорганізми виділялись у вигляді мікробних асоціацій.

Незважаючи на те, що видовий спектр мікроорганізмів, виділених із піхви та цервікального каналу, не збігається із мікробним спектром трубного та перитонеального вмісту, а у частини пацієнток мікроорганізми взагалі не виділяються, очевидно, що на початку патологічного процесу лише один інфекційний агент ініціює запальний процес, змінюючи функціонування локальних імунних механізмів, готуючи тим сприятливий ґрунт для подальшого інфікування іншими мікроорганізмами. Найімовірніше такими “ініціаторами” можуть служити гонококи, хламідії та трихомонади.

Постає очевидним той факт, що для зменшення кількості ускладнень, збереження репродуктивної функції жінки необхідне своєчасне оперативне втручання, пошук нових раціональних методів консервативної терапії та шляхів уведення препаратів в організм.

Природно, що виникає питання: чи міняється мікробіологічна картина при хронічних запальних процесах у разі тривалої дії на жіночий організм випромінювання вмалих дозах? Дослідивши вміст маткових труб та перитонеального вмісту при хронічних запальних процесах у жінок, які не були опромінені, ми встановили, що із труб у 63,41 %, а із черевної порожнини у 46,34 % випадків виділяються мікроорганізми. Якщо була відсутня мікрофлора, тривалість захворювання складала не більше двох років. У хворих, які зазнали впливу малих доз опромінення, засіяність мікроорганізмами усіх об’єктів, що досліджувались, була значно вищою, ніж у попередній групі жінок. Говорити з певністю про те, що це пояснюється лише зниженням резистентності організму даної групи жінок, несправедливо, оскільки серед них була переважна більшість пацієнток із тривалістю захворювання більше 5 років і з наявністю ускладнених форм хронічного процесу придатків матки.

Як і при гострих процесах, у хворих із хронічними запальними захворюваннями придатків мікроорганізми виділялись у вигляді мікробних асоціацій, у яких переважали кишкова паличка, стафілота стрептококи, а також зустрічались хламідії. Звертає на себе увагу той факт, що у пацієнток, які перебували під тривалим впливом малих доз опромінення, патогенна флора із досліджуваних об’єктів висівалась частіше, ніж в інших у 1,2-1,3 раза. Очевидно, бар’єрні властивості стінки маткових труб у цієї категорії хворих різко знижені.

Невідповідність мікробного спектра, визначеного у вагіні, цервікальному каналі, тому, який є у маткових трубах та перитонеальній рідині, зовсім не свідчить про те, що флора, якою засіяні цервікальний канал та піхва, не бере участі у виникненні запального процесу ворганах малого таза. Хоч у частини пацієнток із запальними захворюваннями органів малого таза мікрофлора не виділяється взагалі, а у 65 % хворих із верхніх відділів висівається різноманітна грамнегативна тапозитивна гноєтворна флора, не можна недооцінювати роль хламідій, гонококівтатрихомонад. Патогенна гноєтворна флора, яка у більшості випадків колонізує слизову маткових труб, частіше виділяється у хворих, що перебували під тривалим впливом опромінення. Цю обставину слід враховувати при вирішенні питання про вибір комплексної консервативної терапії, передопераційної підготовки та профілактики післяопераційних ускладнень. Для правильного виборупрепаратів, щоможуть застосовуватись передоперацією та впісляопераційний період, хірургу важливо знати не лише видовий склад мікрофлори, але йчутливість її до антибактеріальних препаратів. Ми зацікавились, до яких же препаратів найбільш чутливі мікроорганізми, що виділялись нами при гострих запальних процесах придатків матки у жінок, які перебували під тривалим впливом малих доз радіації, та в тих, які цього впливу не зазнали. Аналізуючи 76 антибіотикограм із визначенням середніх значень мінімальної пригнічувальної концентрації та мінімальної бактерицидної концентрації, ми дійшли висновку, що всі штами стафілококів та стрептококів найбільш чутливі до ампіциліну. Меншою мірою вони чутливі до ампіоксу, гентаміцину, мономіцину та метициліну. Зустрічались штами стафілококів, нечутливі до вказаних антибіотиків, тоді як кишкова паличка була чутливою у всіх випадках. Вона проявляла високу чутливість до ампіциліну та стрептоміцину, тоді як до тетрацикліну, гентаміцину та ампіоксу – меншою мірою. Гонококи були чутливими до макролідів та цефалоспоринів, менш виражену дію на них проявляли ампіцилін, гентаміцин та доксициклін. Хламідії гинули під дією офлоксацину та інших фторхінолонів. Не менш чутливими були вони до доксицикліну та макролідів, незначну дію проявляв ампіцилін.