Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Сучасні погляди на проблему хірургічного лікування гнійно-запальних захворювань статевих органів у жінок із підвищеним ризиком оперативних втручань

Сторінка 6

Аналіз 92 антибіотикограм показав, що чутливість мікроорганізмів, виділених при хронічних запальних процесах придатків матки, має той же спектр, що й при гострих, проте ступінь чутливості їх дещо відрізняється. Так, мінімальна пригнічувальна концентрація майже всіх антибіотиків для ешерихій була в 1,3-1,5 раза вищою, а мінімальна бактерицидна концентрація – в 1,4-1,7 раза, для штамів золотистого стафілокока, відповідно, 0,3-4,0 і 0,5-3,9 раза. Серед мікроорганізмів, що виділялись у цієї групи хворих, зустрічались високорезистентні штами. Знижену чутливість до антибіотиків мікрофлори, виділеної у хворих із хронічними процесами, можна трактувати як результат тривалої персистенції мікроорганізмів у просвіті маткових труб, а також як результат попереднього лікування без ідентифікації збудника та урахування його чутливості до антибактеріальних препаратів. У цьому зв’язку ми вважаємо за доцільне застосовувати перераховані антибіотики лише при гострому перебізі захворювання, коли лікування необхідно призначати негайно, та йто при цьому необхідно попередньо взяти матеріал для ідентифікації збудника. Через наростання кількості антибіотикостійких штамів мікроорганізмів необхідно вести пошук нових антибактеріальних засобів, раціональних комбінацій та схем їх застосування, а також шляхів уведення в організм. Немає сумніву в тому, що однією з частих причин несприятливих наслідків у жінок із запальними процесами геніталій, хронічного перебігу та нерідких рецидивів, ускладнень при оперативних втручаннях є знижена імунологічна реактивність організму.

Фактори реактивності організму жінок із гнійно-запальними процесами придатків матки

Стан загального імунітету

В сучасних умовах все більшу увагу дослідників привертає проблема дії малих доз опромінення на біологічні об’єкти, зокрема на організм людини. Радіаційний фон, який більш-менш був на планеті стабільним, після Чорнобильської катастрофи з року в рік став зростати, в результаті все живе страждає від додаткової дії опромінення. Це призводить до підвищення частоти соматичної патології, та, безперечно, вимагає вивчення тих структурно-метаболічних порушень, які виникають у результаті дії іонізуючого випромінювання. Аналізуючи літературу, переконуєшся в тому, що відносно оцінки значимості для організму виявлених біоефектів немає єдиної думки. Це залежить і від ступеня чутливості методів, якими користуються дослідники, і від комплексного впливу на біологічні об’єкти несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Пошкодження, що виникають під дією малих доз радіації, надзвичайно різноманітні, вони пов’язані з порушенням фізико-хімічних процесів на молекулярному та клітинному рівнях, призводять до підвищення інтенсивності перекисного окислення ліпідів, зниження активності антиоксидантної системи, інтенсифікації тканинного дихання, зміни функцій та цілості мембран, порушення ферментативноїактивностітагормональногодисбалансу. Результатомцихзмін є порушення нейро-імуно-ендокринної регуляції організму та погіршення функціонального стану нервової, імунної, кровотворної, серцево-судинної тарепродуктивної систем, генетичного апарату. На зміни, що відбуваються під впливом малих доз радіації, вчені схильні дивитися, як на ланцюг послідовних фізичних, фізико-хімічних перетворень, що проявляються у вигляді збудження, первинної та вторинної іонізації молекул, утворення вільних радикалів, що реагують між собою, та інтактними біомолекулами. Результатом цього є глибокі хімічні порушення, що спостерігаються в клітинах під дією іонізуючоговипромінюванняіприводятьдорозвиткубіологічнихефектів (М.П. Руднев, 1999). Характерцихмеханізмів, що включають нелише ушкодження, але й репарацію, до кінця не вивчений.