Загальна патологія і шкіраСторінка 13
14. Вітряна віспа:
висипка з'являється впродовж тижня 3-5 спалахами, спочатку на животі, грудях, плечах, стегнах і поширюється на усі ділянки; характерною є наявність висипки на волосистій частині голови; кількість елементів — від поодиноких до сотень. Спочатку це червоні запальні вузлики, які швидко перетворюються у везикули, згодом — у пустули, які засихають у кірочки, що згодом відпадають. Висипка супроводжується сверблячкою і зникає через 15-20 днів. Можлива бульозна, геморагічна і гангренозна форми вітрянки.
15. Грип:
простий герпес на губах.
16. Менінгококова інфекція:
висипка з'являється через 4-6 год після початку хвороби у вигляді геморагічних зірочок, вона рясна із локалізацією на сідницях, стегнах, гомілках, тулубі, в центрі елементів висипки виникають некрози, одночасно можлива розеольозна і розеольозно-папульозна висипка.
17. Інфекційний мононуклеоз:
висипка виникає у 25 % випадків і подібна на корову, скарлатинову, іноді уртикарна чи геморагічна, тривалістю 1-3 дні.
18. Вірусні гепатити:
жовтяниця, можливі уртикарні елементи висипки.
19. Ентеровірусна діарея:
на 1-2 день хвороби на обличчі, тулу -бі, кінцівках з'являється рожева плямиста або плямисто-папульозна висипка, що утримується 1-8 днів.
20. Малярія:
свербіж і сухість шкіри, набряки обличчя і кінцівок, «малярійні плями» — геморагічні плями на шкірі і слизових оболонках, акроасфіксія, уртикарна, плямисто-вузликова висипка, іноді — висипка за типом вузлуватої еритеми, дисхромії на обличчі, герпес на губах.
21. Токсоплазмоз:
можлива поліморфна висипка — судинні і геморагічні плями, вузлики, везикули, уртикарні елементи, сітчасте лі-ведо, скарлатиноподібна висипка, випадання волосся.
22. Амебіаз:
шкіра уражається вторинно — глибокі болючі виразки, гранульоми, повзучі виразки із підритими краями, гнійно-кров' я-ними виділеннями, некротичним струпом на дні. Ці ураження частіше локалізуються в періанальній ділянці, на сідницях, рідко — на нижніх кінцівках, тулубі, обличчі.
Звичайно ж, у процесі діагностики обов'язково враховують загальні симптоми, характерні для певної інфекційної хвороби, а також дані лабораторних обстежень.
УРАЖЕННЯ ШКІРИ ПРИ ГЕЛЬМІНТОЗАХ
Аскаридоз:
кропив'янка, іноді елементи відцентрової кільцеподібної еритеми.
Ентеробіоз:
нічна сверблячка ануса, промежини, в подальшому — еритема, екскоріації, екзематизація.
Трихінельоз:
набряк повік, обличчя, дифузний набряк і напруження шкіри, що нагадує полідерматоміозит, на шкірі кінцівок — пля-мисто-папульозна і геморагічна висипка, характерні крововиливи під нігті.
Анкілостомідоз:
на місцях заглиблення личинок у шкіру, частіше на руках і ногах, міжпальцевих складках, суглобах, підошвах виникає плямиста, папульозна, везикульозна чи бульозна висипка, в ділянці кісточок — набряк, уртикарні елементи, які регресують впродовж 2-3 тижнів, у пізніх стадіях — блідість шкіри, поліморфна висипка, гіпопігментні плями.
Стронгілоїдоз:
на місцях заглиблення личинок — папули, везикули, уртикарні елементи, що супроводжуються сверблячкою («земляна сверблячка»), розвиваються дерматити, набряки, у пізніх стадіях — повзуча висипка, що починається у періанальній ділянці і розповсюджується на стегна, сідниці, бокові поверхні тулуба, свербіж. По ходу судин — смугасті, повзучі валикоподібні уртикарні елементи, що дуже швидко поширюються (до 5-10 см/год).
Цистицеркоз
: на місцях заглиблення личинок, частіше на шкірі тулуба виникають поодинокі чи множинні вузли діаметром до 1012 см, круглі, овальні, рухомі, еластичні, неболючі, без ознак гострого запалення, які існують роками, закінчуються фіброзом і кальцинацією.
Ехінококоз:
вузли різних ромірів, незапальні, м'які, рухомі, небо-лючі, існують роками, можливе утворення кальцинатів.
Онхоцеркоз:
свербіж шкіри, дрібні плямисті і папульозні елементи, згруповані уртикарні елементи, явища хронічного дерматиту, іноді висипка нагадує бешиху зі склероподібним ущільненням, надалі шкіра тоншає, лущиться, зморщується; спостерігають явища дисхромії; в підшкірній клітковині виникають щільні, неболючі, рухомі вузли.
У випадках підозри на гельмінтози хворі підлягають обстеженню та специфічному лікуванню.