Тромбофлебіт нижніх кінцівок

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Тромбофлебіт нижніх кінцівок

Сторінка 9

Лікування

При підозрі на гострий тромбоз судин хворого в терміновому порядку потрібно госпіталізувати у спеціалізоване (при його відсутності - в хірургічне) відділення. Йому необхідно провести флебографічне дослідження. При підтвердженні діагнозу слід вирішити питання щодо характеру лікування: консервативне, хірургічне, місцеве.

Місцеве лікування

Місцеве лікування полягає в забезпеченні підвищеного положення кінцівки та можливому застосуванні мазей (Вигпневського, гепаринової, бутадіонової тощо) і компресійних пов'язок.

У даний час широко використовують компресійну терапію - правильно бинтують ноги. Дослідження показали, що при еластичній компресії гомілки відзначається прискорений венозний кровотік.

Велике значення в комплексному лікуванні гострого тромбозу глибоких вен має режим. У гострій стадії тромбозу (7-14 днів) призначають активний постільний режим з дозованою ходьбою (рухи пальцями стопи, підняття кінцівки догори, відведення її в сторону, згинання в гомілковостопному суглобі). У підгострій стадії тромбозу (14-21 день і більше) рекомендують активний режим з дозованою ходьбою і обов'язковим еластичним бинтуванням кінцівки.

Консервативне лікування

Консервативну терапію пизначають хворим з гострим венозним тромбозом як самостійний метод лікування і як передопераційну підготовку та післяопераційне ведення пацієнта. Вона показана:

1. Хворим з дуже тяжким загальним станом.

2. При наявності гострого венозного тромбозу у хворих, старших 60 років, з тяжкими супровідними захворюваннями.

3. При гострому тромбозі глибоких вен гомілки і стегна у хворих з компенсацією кровобігу в ураженій кінцівці для попередження розвитку тромбозу.

У цих випадках призначають: фібринолітики, антикоагулянти, низькомолекулярні декстрани, спазмолітики, протизапальні засоби, анальгетики, еластичне бинтування, режим.

Фібринолізуюча терапія показана в перші години захворювання і полягає у внутрішньовенному введенні фібринолізину (20 000-60 000 ОД) з гепарином (з розрахунку 10 000 ОД гепарину на 20 000 ОД фібринолізину). По закінченні введення фібринолізину через 4 години продовжують внутрішньовенне або внутрішньом'язове введення гепарину в дозі 30 000-50 000 ОД на добу протягом 5-7 днів. За три дні до відміни гепарину призначають антикоагулянти непрямої дії (пелентан, синкумар, фенілін). Різка відміна гепарину небезпечна через можливість розвитку нового тромбозу. У зв'язку з цим поступово зменшують разову дозу гепарину протягом 3 діб, а потім його зовсім відміняють та призначають антикоагулянти непрямої дії. При недостатньо ефективній дії фібри-нолізину можливе повторне його введення до 2-3 разів на добу з інтервалом 812 годин. Тривалість лікування фібринолізином у середньому складає 2-3 дні на фоні внутрішньом'язового введення гепарину.

Лікування фібринолізином і гепарином необхідно проводити під контролем показників коагулограми і тромбоеластограми.

Іншими препаратами, які мають тромболітичну дію, є стрептокіназа, стреп-толіаза, стрептодеказа й урокіназа. Стрептокіназу застосовують таким чином. Вихідну разову дозу 250 000 ОД розчиняють у 200 мл 0,9 % розчину хлористого натрію і вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15 хвилин зі швидкістю 30 крапель за хвилину. В наступні 8 годин вводять 750 000 ОД препарату, розчиненого в 250 мл ізотонічного розчину хлористого натрію, зі швидкістю 20-30 крапель за хвилину. Після вказаної дози протягом наступних 8 годин вводять 750 000 ОД стрептокінази на 250 мл ізотонічного розчину хлористого натрію зі швидкістю 20 крапель за хвилину. Пізніше вводять 100 000 ОД препарату на годину до отримання клінічного ефекту. Курс лікування можна проводити до 3 діб з обов'язковим внутрішньовенним або внутрішньом'я-зовим введенням гепарину до 20 000-40 000 ОД на добу протягом 7-10 днів з поступовою відміною його і переходом на антикоагулянти непрямої дії