Тромбофлебіт нижніх кінцівокКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Тромбофлебіт нижніх кінцівокСторінка 1
Під тромбофлебітом розуміють утворення тромбу в просвіті поверхневої вени з більш або менш вираженим запальним процесом в її стінці і порушенням відтоку крові.
Термін "тромбофлебіт" був запропонований у 1939 році А. Ocher i De Bakey для тромботичного процесу в підшкірних венах, в основі розвитку якого лежать запальні зміни стінок вен.
Для тромботичного процесу, який розвивається в глибоких венах, застосовують більш обгрунтований термін "тромбоз".
Тромбофлебіт поверхневих вен
Частота виникнення тромбофлебіту досить велика. Висхідний тромбофлебіт великої підшкірної вени з поширенням процесу на стегнову вену може бути причиною емболії легеневої артерії.
Етіологія і патогенез
Причини тромбофлебіту різноманітні, часто не відомі. Він може виникати після хірургічних, гінекологічних, урологічних та інших оперативнних втручань (13-20 %). Розвитку тромбофлебіту сприяють інфекція, травми, злоякісні новоутворення. Частіше уражується велика підшкірна вена (86,4 %). Хворіють в основному жінки.
Найчастіше гострий тромбофлебіт виникає у варикозно розширених венах - 33-64 %. У ряді випадків вирішальними у його розвитку можуть бути зміни фізико-хімічного складу крові й порушення нервової регуляції венозної системи. Дуже важливу роль у патогенезі тромбофлебіту відіграє стан лімфатичної системи: лімфоутворення і лімфообігу. Тромбофлебіт може виникати і на основі спотворених алергічних реакцій організму (хвороба Бюргера). Існує думка, що хвороба Бюргера розвивається внаслідок сенсибілізації організму будь-яким алергеном, у зв'язку з чим виникають спазм судин і проліферація ендотелію. Можливо, частина гострих тромбофлебітів, які мають нез'ясовану етіологію, або "спонтанних" тромбофлебітів є насправді алергічними чи обмінними тромбофлебітами (12 %).
Тромбофлебіт поверхневих і тромбози глибоких вен кінцівок можуть бути частими ускладненнями при травмах і пораненнях.
Класифікація (за Л.І. Кліонером, 1969)
І. За локалізацією первинного тромбоутворення і шляхами його поширення. 1. Системи нижньої порожнистої вени:
а) тромбоз вен, якими здійснюється відтік крові з м'язів гомілки;
б) тромбоз вени ілеофеморального сегмента;
в) тромбоз вен підниркового, ниркового і надниркового сегментів або всієї нижньої порожнистої вени;
г) тромбоз каваілеофеморального відділу;
д) тотальний тромбоз усієї глибокої венозної системи нижньої кінцівки.
II. За етіологічними ознаками.
1. Інфекційний.
2. Посттравматичний.
3. Постопераційний.
4. Післяпологовий.
5. Варикозний.
6. Що виникли на фоні алергічних реакцій і порушень обмінних процесів.
7. Що виникли на фоні інтравазальних уроджених і набутих факторів (перегородки, діафрагми, атрезії).
8. Що виникли на фоні екстравазальних уроджених і набутих факторів (стискання венозної стінки пухлинами, артеріями, аневризмами).
III. За клінічним перебігом.
1. Гострий тромбофлебіт.
2. Підгострий тромбофлебіт.
3. Хронічний тромбофлебіт (посттромбофлебітичний синдром).
4. Гострий тромбофлебіт, що розвинувся на фоні посттромбофле-бітичного синдрому.
IV. За ступенем виникнення трофічних змін і порушень гемодинаміки.
1. Легка форма.
2. Середня форма.
3. Тяжка форма.
Клініка
Гострий тромбофлебіт поверхневих вен нижніх кінцівок розвивається переважно в системі малої і великої підшкірних вен. Причому остання уражується частіше. Процес може бути обмежений стопою, гомілкою, стегном або поширюватися на всі сегменти кінцівки. Хворі скаржаться на нездужання, загальну слабість. При виражених запальних процесах температура тіла може досягати 38-39 оС і супроводжуватися лихоманкою. Хворих турбує біль у ділянці ураженої вени. При втягненні в запальний процес комунікантих вен він стає ще інтенсивнішим. Рухи в суглобах можуть бути обмежені через болючість. При огляді звертає на себе увагу гіперемія шкірних покривів на ділянках, розміщених над ураженою веною. У разі наростання запального процесу забарвлення кінцівки стає більш темним, набуває синюшного відтінку.