ГеморойСторінка 6
У кінці першого тижня стан хворого значно погіршується: температура тіла підвищується (39-40 °С), з'являються лихоманка гіперемія шкіри, промежини, набряк. Лікування - хірургічне.
Тазовий (прямокишковий) парапроктит(1,9-7,5 %), перебігає найбільш тяжко. Часто виникає вторинно внаслідок поширення інфекції із сіднично-прямокишкової ямки при прориві гнійника через м'яз, який піднімає задній прохід. Спостерігаються висока температура тіла, лихоманка, загальна слабість. З появою абсцесу захворювання набуває гострого перебігу: тупий біль у прямій кишці, ділянці таза, затримка акту дефекації, тенезми. При пальцевому дослідженні навпочіпки можна досягати щільного болючого інфільтрату. Можливий прорив гною як у пряму кишку, так і в черевну порожнину.
Позапрямокишковий парапроктит перебігає аналогічно. При пальцевому дслідженні визначається болючий інфільтрат у ділянці задньої стінки прямої кишки. Лікування - хірургічне (дренування гнійника).
Анальний свербіж
частіше буває вторинним. Шкіра подразнюється слизовим чи гнійним виділенням з прямої кишки і піхви при різних запальних процесах у цих органах. Лікують основне захворювання.
Первинний анальний свербіж - ідіопатичний, з'являється без видимої причини, пов'язаний, очевидно, з порушенням іннервації шкіри заднього проходу. Зустрічається у чоловіків старшого віку. Свербіж дуже інтенсивний, посилюється, коли хворий у ліжку. Спостерігаються депігментація та сухість шкіри біля анального отвору. Лікування малоефективне, хворий виснажується.
Кокціігодіінія —
біль у ділянці куприка при сидінні та в лежачому положенні (на спині). Біль частіше виникає після забою ділянки промежини під час падіння на куприк. Він може з'являтись без видимої причини та, ймовірно, пов'язаний з остеохондрозом крижово-куприкового сполучення. У таких випадках при пальцевому дослідженні прямої кишки патологічних змін не виявляють. Лікування ідіопатичної кокцигодинії - консерватине (свічки з новокаїном, анестезином, пресакральна новокаїнова блокада, кортикостероїди в ділянку куприка).
Криптит, папіліт —
запалення крипт та анальних сосків викликає біль, особливо при акті дефекації, і спазм сфінктера. При пальцевому дослідженні визначається болюча ущільнена ділянка слизової оболонки над сфінктером. Під час аноскопії відмічаються набрякання і почервоніння кількох мор-ганьєвих крипт та соска. Запальний процес може бути тривалим (хронічним). Лікування гострих форм - консервативне (ванночки, свічки), хронічних - оперативне (висікання ураженої ділянки).
Лікування
На сьогодні застосовують консервативні, ін'єкційні (склерозивні) та оперативні методи лікування геморою.
Консервативне лікування геморою найбільш поширене і включає: дієтотерапію, температурний вплив (тепло, холод), засосування клізм, фізіотерапевтичних процедур, механічних та біохімічних засобів, лікувальної фізкультури, проведення медикаментозного та санаторно-курортного лікування.
Дієтотерапію рекомендують усім хворим. Пропонують вживати рослинну їжу з великою кількістю клітковини, непереварені залишки якої посилюють перистальтику кишок та регулюють акт дефекації.
Хворі, які страждають від запорів, періодично ставлять клізми, приймають легкодіючі проносні засоби (парафінове, касторове, вазелінове масло, сірку, 10 % розчин хлориду кальцію), їм рекомендують клізму з водою кімнатної температури.
Холод пропонують у вигляді купання, приймання ванн, обов'язкового підмивання після акту дефекації. Холодна вода тонізує судини, стабілізує діяльність нервової системи, може сприяти зморщенню гемороїдальних вузлів. У магометан підмивання після акту дефекації набуло форми ритуалу. Теплі грілки, зігрівальні компреси, промежинні душі, сидячі ванни рекомендують при запальних процесах у ділянках гемороїдальних вузлів.